Протягом майже всього ХХ ст. у планах сусідніх держав щодо острову Зміїного домінувала військова парадигма: спочатку Перша, а потім і Друга Світові війни не могли принести в історію острова нічого іншого, крім залучення до конфліктів.
Перший приклад використання острівного простору у стратегічному плані мав місце вже 27 листопада (7 грудня) 1914 р., коли німецький легкий крейсер «Бреслау» (в турецькому флоті з 1915 р. під назвою «Міділлі») привів транспорт «Зафер» із 24 диверсантами-кавалеристами до острова Зміїний, звідки вони переправилася на материк неподалік Дністровського лиману і піратські захопили на борт декілька тамтешніх мешканців.
1 квітня 1915 р. загін турецьких бойових кораблів у складі крейсерів «Меджудіє» та «Хамідіє», а також ескадрених міноносців «Муавенет», «Ядігар», «Ташос», й «Самсун», під командуванням німецького корветтен-капітана Бюкселя вийшов для обстрілу Одеси зі Стамбулу. Ввечорі 2 квітня загін кораблів підійшов до острова й зупинився. Зупинку використали для того, щоб есмінці завели трали (оскільки на підставі повідомлень газет німці та турки вважали, що перед Одесою поставлені міни), а крейсери перестроїлися у лінію баталії.
Тільки після цього, вранці 3 квітня загін Бюкселя вирушив до Одеси. Однак, у Одеського маяка «Меджудіє» підірвався на міні й затонув на глибині 13 метрів.
З 1916 р. Російська імперія та Румунія стали союзниками, тому захищали острів спільними зусиллями. Щоб віднести якомога далі кордон виявлення ворожих кораблів та поодиноких суден, на острів був висаджений російський гарнізон (піхотна рота з транспорту «Король Карл» — румунського пасажирського судна, яке було введено тимчасово до складу російського Чорноморського флоту).
Це значно ускладнило крейсерські операції німецько-турецьких сил на Чорному морі. Для того, щоб запобігти можливості появи російської ініціативи у західно-понтійському басейні, командир турецько-німецького флоту вирішив скористатися повним місяцем та надав наказ німецькому
легкому крейсеру «Бреслау» встановити міни впродовж узбережжя Дунаю та зруйнувати радіотелеграфну станції на Зміїному.
Саме тому 24 червня 1917 р. «Бреслау» встановив 70 мінних банок навпроти річкових рукавів, а вже наступного дня — 25 червня висадив на острів десант без протидій з боку росіян. Це було обумовлено тим, що командир крейсера, капітан корвета фон Кнорр вирішив провести раптовий напад та захопити зненацька мешканців Зміїного острова.
Близько 3 години німці під командуванням лейтенанта Васа фон Хеллера захопили 11 російських солдат у полон, зібрали трофейні 5 гвинтівок й кулемет та підірвали дві 76,2–міліметрові польові гармати. Не зруйнували тільки шифрувальну військову апаратуру. Але, одразу після того як була спушена шлюпка с крейсеру, радіостанція змінила сигнал та почала зв’язуватися з субмариною «Непр».
Цей сигнал був перехоплений спеціалістами німецького крейсеру, і крейсер, поставивши поблизу острова 10 мін двома банками із зарядною масою 114,66 кг, артилерійським вогнем знищив маяк та радіостанцію. Таким чином, операція німецького угрупування закінчилася о 4 годині, але не всі заплановані завдання були виконані.
Пізніше лейтенант Хеллер буде командувати підводним човном UC-15, який загине на мінах знову-таки поблизу острова.
На момент початку війни острів контролювався румунськими військами. Вже 22 червня 1941 р. острів перейшов у ведення Командування німецьких військ на Чорному морі й був окупований німецькими військами. У підсумку територія острова Зміїний і гирла Дунаю взагалі була театром
безперервних морських операцій з 1941 по 1944 рік. Тут активно діяли радянські підводні човни, а румуни намагались (і часом небезуспішно) боротись з ними шляхом мінних постановок.
Річ у тому, що у 1975-1976 рр. в районі острову Зміїний (45°10′09″ п. ш., 30°08′07″ с. д.) було знайдено залишки підводного човна часів війни, але довго сперечались якого – «Щ-208», «Щ-212» чи «Щ-213» (як перший так і останній – пропали у 1941 р. біля гирла Дунаю, але по деяким характеристикам на співпадали з залишками та місцезнаходження їх відрізнялось). Однак, самим вагомим став аргумент, що у 1941 р. там де знайшли залишки підводного човна важких румунських мінних загороджень ЄМС (вага – 275 кг) ще не було – вони з’явились там 9 листопада 1942 року.
Дуже непрості випробування випали на долю маяка, коли спочатку радянська авіація неодноразово його бомбила, бо він служив гарним орієнтиром для ворожих кораблів і підводних човнів. Потім
вивести його з ладу намагалися й відступаючі німецькі війська. В результаті навігаційній споруді була нанесена значна шкода. Наприкінці 1944 р. завдяки старанням бійців Одеського маніпуляторного загону під командуванням капітан-лейтенанта Штапенко, маяк на Зміїному був знову уведений до ладу.
Само захоплення острову радянським десантом пройшло без пострілів. Подальша доля його румунського персоналу невідома – за одними даними, вони потрапили в полон та були ув’язнені, за іншими – їх невдовзі відпустили.
Протягом Першої та Другої Світових війн острів використовували для того, щоб винести якомога далі кордон виявлення ворожих кораблів та поодиноких суден. По-друге, він залишався важливим природним орієнтиром, яким користувалися багато морських командирів.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
