Ця вулиця, як і її «мала» родичка, відомі навіть поза межами Одеси не менше, ніж Дерибасівська. Які таємниці зберігає Велика Арнаутська, звідки взялась така назва і хто такі арнаути – про це сьогодні і піде мова.
Почнемо з того, хто дав назву вулиці. Наприкінці XVIII століття Велику Арнаутську вулицю заселили албанці (арнаути), що втекли від турків, і це місце стало називатися Арнаутською слобідкою. Арнаути (так турки називали албанців) не могли повернутися додому — османи вирізали їхні сім’ї, і оселилися в Одесі та поряд з нею (село Олександрівна біля Сухого лиману раніше називалося Арнаутівкою).
До речі, саме завдяки їм у нас, в Одесі, вперше з’явились «арнаутський» хліб та слово «бабайка». Трохи згодом тут почали селитися моряки, що відрізнялися могутньою статурою. А паралельну вулицю уподобали кавалеристи, яких, як відомо, відбирали з невисоких солдатів. Звідси й з’явилися назви вулиць — Велика та Мала Арнаутська.
Жителі Великої Арнаутської переважно заробляли собі на життя торгівлею продовольчими товарами. Наприклад, в одній із будівель знаходилося представництво знаменитої французької фірми «Сен-Рафаель». Вона виготовляла вино, в рекламі якого було сказано: «Сен-Рафаель» — найкращий друг шлунка». Ільф і Петров не змогли пройти повз цю курйозну рекламу і використовували її в одному зі своїх романів, подарувавши кооперативній їдальні назву «Колишній друг шлунка».
Тут же розміщувалося представництво найбільших на півдні цукрових заводів братів Бобринських, а також знаходився фабричний склад, де можна було придбати сепаратори та приводні ремені зі шкіри та верблюжої вовни. Але відома була ця фірма не ременями та сепараторами, а тим, що в її конторі було встановлено телефон. А оскільки цей засіб в той час вважався розкішшю і був доступним далеко не всім, про це було поінформовано всю Одесу.
Чимало було на Великій Арнаутській і невеликих фірмочок, між якими панувала жорстка конкуренція. Їхні власники намагалися щосили залучити клієнтів. Наприклад, на дверях майстерні взуття «Екліпс», яка першою в місті почала застосовувати для ремонту взуття клей, було розміщено барвисто виконане оголошення. У ньому йшлося, що після ремонту клеєм «латки не помітні».
Є у Великої Арнаутської і спортивна сторінка. За спогадами краєзнавця С.Бромбіло, легендарний футболіст Костянтин Фурс (ігрове прізвисько «Кіт») починав грати у футбол на спортмайданчику ЗОШ №90 (де з 1929 року працювали курси іноземних мов), адже на місці будинку №2-а був літній кінотеатр ОТТУ, де доглядачами служили бабуся та дідусь, сиріт Кості та Жори Фурсових. До речі, ця місцевість до війни носила назву «Єврейський базар», описаний Рафаїлом Гругманом у книзі «Наречена моря».
Неоціненний внесок Великої Арнаутської у естрадне життя Одеси. Тут, у будинку №20 розташовувався театр «Водевіль», і в цьому приміщенні антрепренер Я.Г. Шошников організував «ранковий» оперний театр для дітей. Тут відбувся дебют В. Кораллі, який виконав роль Квіточки в опері «Червона шапочка», диригент-композитор Бак. Куплети для Кораллі писав чотирнадцятирічний гімназист Макс Поляновський.
У будівлі на Великій Арнаутській, 2-а, починався одеський КВК. Тут інженер «Укржилремпроекту» В. Хаїт став капітаном команди, яка називалася «Чкалова, 2а», а згодом (у Москві) – «Одеські сажотруси».
Велика Арнаутська привертала увагу одеситів подіями та скандалами. Проте все свого часу затьмарило вбивство архітектора Фралоллі. Ось як це було:
«На Великій Арнаутській вулиці було вбито у власному будинку архітектора Фраполі. Вбивці, кучер і продавець фруктів були розшукані, …з барабанним боєм водили вбивць містом, базарами, площами».
Архітектор загинув, а на першому цвинтарі (який згодом комуністи перетворили на парк ім. Ілліча) міська дума пішла на двозначне рішення, поховавши в ногах архітектора… вбивцю-кучера. Доля другого вбивці – «продавця яблуками» невідома.
Вулиця кілька разів міняла ім’я. У 20-ті роки «на численні прохання трудящих» в Одеському облвиконкомі жителів В. Арнаутської ощасливили, привласнивши їй ім’я Герша Леккерта, соціаліста-терориста, який вбив віленського губернатора. А після війни їй надали ім’я знаменитого льотчика Валерія Чкалова. І лише у 1990-х роках вулиці повернули її історичне ім’я.
Підпишіться на Телеграм Моя Одеса 
!
