У розбудові міст Південної України кінця ХVIII — першої половини ХІХ ст. чималу роль відіграли підневільні робітники: військовослужбовці та арештанти. Щодо цього реалії тогочасної Російської імперії не були надто далекими від реалій пізнішої імперії радянської.
Важливою сторінкою у використанні праці в’язнів на будівництві південноукраїнських міст була діяльність «арештантських робочих рот цивільного відомства у 1830-х — 1850-х роках.
Одеська арештантська робоча рота з 300 підневільних робітників була утворена 1831 року. Оскільки її першим та багаторічним керівником був капітан, а, пізніше, майор, Трохим Драгутін, в Одесі арештантів роти жартома називали «Драгутінською командою». Зважаючи на успіх її використання на роботах з будівництва та благоустрою Одеси, від 1842 року в місті діяли вже дві такі роти загальною чисельністю 500 арештантів.
Серед численних проектів, до здійснення яких залучалися в Одесі арештанти, були славнозвісні Бульварні (Потьомкінські) сходи — один з теперішніх символів нашого міста. Їхнє спорудження через низку причин («несправність» підрядчика Г.Завадського, недоліки проекту, зсуви грунту, обвали та ін.) замість одного року розтяглося майже на п’ять.
Згідно звіту видно, що арештанти здебільшого використовувалися для земляної та підготовчої роботи, а також як чорнороби при мулярській роботі (проте владі довелося оплатити працю мулярів, вартість роботи яких подано в уривку із відповідних колонок звіту). Практично не було використано працю арештантів при «Теслярській роботі». Праця арештантів була згадана лише в одному — восьмому — пункті «теслярської роботи».
Для утримання грунту землі, що рухався від обриву, було вбито шпунтових дошок по довжині на 16 сажнів. — При роботі застосовано: «теслярів … робітники використані з арештантської роти».
У колонці звіту «Згідно якого кошторису або особливого розпорядження робота виконана» щодо 7 та 8 пунктів «теслярської роботи» зазначалося: «Роботу цю здійснено з причини зсувів грунту, оскільки необхідність вимагала вжити рішучих заходів, без яких руйнація обриву була би неминучою, а разом з тим і знищення монументу герцога Рішельє«.
Слід зазначити, що арештанти широко використовувалися на роботах щодо усунення наслідків та запобігання обвалів скелі Приморського бульвару. Показово, що після звершення робіт на сходах, їх було передано саме у відання арештантських рот (на той час їх було вже дві).
25 лютого 1842 р. Одеський будівельний комітет повідомив «комісію, що добудовує сходи від бульвару к морю»: «Наказавши разом з цим командиру тутешніх арештантських рот п. майору Драгутіну, щоб він збудовані внизу Приморського бульвару кам’яні сходи прийняв від Комісії, що їх добудовує, в своє відомство та мав за ними належний нагляд, Будівельний комітет, базуючись на розпорядженні від 17-го лютого повідомляє [про це] Комісію, що добудовує сходи для належного з її боку виконання.
Бульварні сходи приймав за описом знову-ж таки командир одеських арештантських рот майор Драгутін. Реєстр майна презабавний: «Арок, складених із штучного каменю — 32, склепінь між арками — 24, стовпів із штучного каменю — 16, закладень між фундаментами стовпів — 16». І далі так само — 13 позицій, що включають 319 конструктивних деталей. Цікаво знати, як саме командир арештантських рот звіряв «деталі» з описом та ставив «пташки».
В описі було вказано, що «усі частини споруди перебувають у належному стані», однак керівництву вочевидь було спокійніше, в разі, коли ця «багатостраждальна» споруда надалі перебуватиме під наглядом 500 арештантів Т. Драгутіна. Вийшовши у відставку, Т. Драгутін власним коштом 1851 р. побудував каплицю внизу Бульварних (Потьомкінських) сходів, яка вдало доповнила їхній архітектурний ансамбль і 1862 року була перетворена на Миколаївську портову церкву (зруйнована в радянські роки).
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
