Як для одеситок відкрилася вища освіта

18:39  |  23.01.2024
Вища освіта для одеситок

Сьогодні мешканки та гості нашого міста можуть поступити в оидн з вищих навчальних закладів Одеси без будь-яких проблем та обмежень. Треба лише мати гарні бали. Але свого часу все було зовсім не так, і щоб отримати освіту жінкам довелося це право буквально виборювати.

Студентки? Повернути негайно!

У Російській імперії до кінця 70-х р.р. XIX століття вищих жіночих навчальних закладів не було; всі спроби жінок здобути вищу освіту в університетах країни окопувалися невдалими. Наслідком цього став посилений «відтік» жінок до вищих навчальних закладів Європи. Рух російських жінок у закордонні університети набув особливо широкого розмаху в 1871 — 1873 роках. Так, якщо в 1868 в Цюріхському університеті навчалися тільки 4 російські студентки, то вже до 1873 число учениць зросло до 104.

Зростання числа дівчат з Росії в європейських університетах свідчило про їхнє неослабне прагнення до вищої освіти. Але під впливом російської революційної еміграції жіноча молодь, що вчиться, швидко революціонізувалася. Побоюючись подальшого розвитку цього процесу, царський уряд у травні 1973 р. віддав розпорядження про негайне повернення до Росії під загрозою переслідування всіх жінок, які навчаються за кордоном: «Уряд не може допустити думки, щоб 2-3 докторські дипломи могли викупити зло, що походить від морально розтління молодого покоління, і тому визнає за необхідне покласти край цьому ненормальному руху».

Несприятливий суспільний резонанс, який міг піти і в Росії, і в Європі після вказівки про негайне повернення всіх російських жінок, які вчилися за кордоном, змусив царський уряд вжити деяких заходів, що сприяли розвитку вищої жіночої освіти в Росії.

У 1872 році «у вигляді досвіду» були відкриті Московські вищі жіночі курси проф. В. І. Герьє. Слідом за Москвою ВЖК з’явилися і в інших університетських містах Російскої імперії: Санкт-Петербурзі (1876 р.), Казані (1876 р.), Києві (1878 р.).

А що в Одесі?

Запитання про відкриття вищого навчального закладу в Одесі виник одночасно із створенням ВЖК у столичних містах. Ініціатором цієї справи в Одесі став професор Новоросійського університету А. С. Трачевський. У 1878 році він подав клопотання про дозвіл відкрити вищі жіночі курси разом із проектом статуту курсів піклувальнику Одеського навчального округу С. П. Голубцову.

Його ініціатива була підтримана громадськістю, коштом якої у 1879 році було видано брошуру — «Вищі жіночі курси в Одесі проф. А. С. Трачевського», в якій пропагувалася і популяризувалася ідея створення курсів.

Тут працювали Вищі жіноі курси

У 1896 році група професорів та викладачів Новоросійського університету також клопотала перед Міністерством про дозвіл відкрити в Одесі вищі жіночі курси за зразком Петербурзьких ВЖК. Урочисте відкриття педагогічних курсів відбулося 4 жовтня 1903 р. у присутності міністра народної освіти С. М. Лук’янова. Курси були відкриті при приватній гімназії Є. С. Пашковської «у вигляді досвіду» на 6 років із трирічним терміном навчання.

Вступити на них могли особи, які мали атестат чи свідоцтво про закінчення жіночої гімназії. Основною ж метою цього навчального закладу було — дати «вищу наукову освіту і педагогічну
підготовку для викладання у гімназіях».

З чого складалися курси і яким був перший набір

Курси складалися з 5 відділень: історичної, російської та словесності; французької та словесності; німецької та словесності; математичного. Директором був призначений ординарний професор Новоросійського університету – Н. Н. Ланге, інспектрисою – Є. С. Пашковська, якій належала 3-тя жіноча гімназія. Питання, що стосуються організації навчальної роботи, вирішувалися Радою курсів у складі директора, інспектриси та викладачів. Облаштування та завідування курсами у господарському відношенні покладалася на опікунний комітет, що складався з директора, трьох членів Ради та інспектриси.

Кошти на утримання курсів утворювалися з оплати за навчання (150 рублів на рік) та приватних пожертвувань. Так, А. С. Трачевським було внесено суму в 6059 руб. Що ж до учнів, всі вони поділялися на слухачок і вільнослухачниць. У слухачки допускалися особи, які досягли 17 років та мали свідоцтво про закінчення гімназії. Вільнослухачницями, з дозволу піклувальника, могли бути особи, які як мали, так і не отримали систематичної освіти, але займаються педагогічною діяльністю.

З осіб, які подали заяви (450), Рада курсів прийняла 300 найкращих за оцінками атестатів. До 1 січня 1904 р. на курсах залишилося 237 слухачок і 59 вільних слухачок (всього 296). Вони розподілялися по відділеннях наступним чином: історичне відділення -128, російської мови та словесності — 7, математичне — 50, французької мови та словесності — 32, німецької -15. За релігійним віросповіданням: православного – 15, іудейського – 109: протестантського – 9; католицького – 13; вірмено-григоріанського — 5, караїмського — 2. По сімейному стану — в декілька разів з великим відривом переважали незаміжні жінки.

Подальший розвиток

З осені 1906 р. за клопотанням Ради жіночих педагогічних курсів замість педагогічних курсів було відкрито І Одеські вищі жіночі курси у складі двох факультетів: історико-філологічного з історичним та філологічним відділеннями (декан — професор А. Н. Казанський) та фізико-математичного з математичним та природним відокремленнями (декан — професор П. Г. Меліков). Рада одесських ВЖК, що утворилася з Ради педагогічних курсів, на першому засіданні, яке відбулося 26 серпня 1906 р., заявила про відкриття курсів.

Втім, у Одеських ВЖК не було всіх прав вищих навчальних закладів». І лише закон від 19 грудня 1911 року «Про випробування осіб жіночої статі у знанні курсу вищих навчальних закладів та про порядок придбання ними вчених ступенів та звання вчительок середніх навчальних закладів», надав жінкам право після пред’явлення випускного свідоцтва складати іспити на університетський диплом з усіх предметів , що входить до університетського плану. У 1912 році в комісіях Новоросійського університету зазнали випробувань і були удостоєні дипломів всього 4 слухачки: Д. Г. Атлас, 3. Бабайцева, С. — М. Гроссман, С. Клейнер.

1914 року Одесу відвідав імператор Микола II. У складі депутації, що зустрічала царя, був присутній тодішній директор курсів А. Я. Шпаков. Він був представлений цареві, який поцікавився перебігом діяльності курсів. Імператор висловив схвалення щодо розвитку вищої жіночої освіти в Одесі. Це позначилося на збільшенні пожертвувань курсам, які з 1910 року зазнавали значних матеріальних труднощів. Щорічними стали пожертвування Земського банку, який лише 1914 року асигнував 3000 руб. Збільшення грошового фонду дозволило Раді курсів нараховувати стипендії незаможним студенткам.

Таким чином, вища жіноча освіта в Одесі поетапно розвивалася від підготовчих курсів до педагогічних, а потім до вищих жіночих курсів, реформування яких призвело їх, фактично, до університетського статусу.

Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса telegram ico!

Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Популярное за неделю
Оставьте комментарий

*

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: