Історія заснування заселення та розвитку Одеси в зазначений, період має певні особливості що принципово відрізняють її від інших міст. Погляди більшості дослідників цієї теми були зосереджені напереселенні до південного регіону іноземних колоністів та вихідців із внутрішніх губерній Російської імперії. При цьому недостатня увага приділялася тій групі жителів на землях проживання яких була заснована Одеса.
Задовго до приєднання південноукраїнських земельдо складу Російської імперії там уже проживала значна кількість українського та російського населення. Французький військовий інженер Лафіт Клаве відвідавши Північне Причорномор’я у 1780 році, стверджував що там досить розвинені комунікаційна та фортифікаційна системи й воно зовсім не виглядає диким полем. Деякі його райони, зокрема околиці Хаджибею були досить густозаселені.
Процес формування міського населення супроводжувався певними тенденціями. За розпорядженням уряду до міста переселялися жителі з українських і російських губерній. Російське населення міста сформувалося здебільшого із ремісників, купців і селян які переселились із різних регіонів Росії та Молдавії. Певну його частину презентували колишні російські солдати і офіцери які оселитись тут після завершення служби.
Досить чисельними були розкольники які після геополітичних змін кінця XVIII століття опинилися в межах Російської імперії. Інша тенденція полягала в заселенні міст селянами утікачами в процесі народної колонізації. При цьому спостерігалися деякі особливості. По-перше, відбувалось стихійне заселення Одеси збіглими кріпаками які на території Південної України з відома урядових осіб ставали вільними.
Друга особливість формування міського населення полягала у тому, що воно отримало від уряду значну низку пільг і привілеїв, чого не було в інших регіонах Російської імперії. Міщани могли вільно займатись ремеслами і торгівлею. Це значно сприяло зростанню чисельності жителів міста і його економічному піднесенню.
Важливу роль в освоєнні південноукраїнських земель уряд відводив іноземним колоністам, яких запрошував поселитися в містах. Указ Катерини ІІ від 19 квітня 1795 р. проголошував для них низку пільг: будівництво кам’яного житла для тимчасового проживання, кредити на потреби господарства у розмірі 100-150 крб, свободу віросповідання, будівництво церков, звільнення від податків на 10 років тощо.
В Одесі селилась значна кількість іноземців серед яких були представники самих різних етносів і віросповідань, зокрема греки, німці, болгари, італійці, французи, серби, євреї та багато інших. Їх чисельність продовжувала зростати і в середині ХІХ ст. Так у 1849 році тут проживало 4033 іноземця. У 1858 році їх чисельність збільшилась до 4197 осіб. А. Шмідт, явно перебільшуючи значення іноземних переселенців у житті міста, з прикрістю писав що «Одеса стала не російським містом а містом що знаходилося на російській землі, в якому іноземці впровадили свою торгівлю і суспільне життя».
Іноземці в Одесі відігравали роль провідних негоціантів, майстрів у ремісничих цехах, фахівців у галузі медицини, освіти. Вихідців із європейських країн вабили перспективи щойно розбудованого причорноморського порту. Не дивно що у1799 році з 208 купців 126 прибули із закордону і 82 були росіянами. Статистичні дані свідчать що найбільша кількість іноземних купців оселилась саме в Одесі.
З кінця ХVІІІ століття до Одеси почалася міграція євреїв з території колишньої Речі Посполитої. За першим переписом населення проведеним де Рібасом у 1795 році, в Одесі проживало 240 євреїв. Після указу Олександра І від 9 грудня 1804 р. який передбачав низку пільг для єврейського населення в містах Південної України до Одеси відразу переселилося близько 300 бродських купців які відкрили свої торгові контори.
Маючи досвід у міжнародній торгівлі і широкі контакти із представниками фінансової аристократії Росії та Європи вони швидко освоїлись у місті і зайняли провідні позиції, виконуючи функції посередників й агентів у хлібній торгівлі. У 1796 р. общиною одеських євреїв була побудована Головна синагога.
У 1848 році в Одесі налічувалось 78 єврейських купців І гільдії, 39 — ІІ, 1542 — ІІІ, що становило абсолютну більшість серед південноукраїнських міст. Чисельні дрібні торговці виступали посередниками або представниками великих компаній які вели торгівлю хлібом. В Одесі проживала й значна кількість єврейських ремісників. В 1857 р. у місті їх налічувалось 1165 осіб що складало 8,8% . від загальної кількості общини. Загальна чисельність євреїв в 1857 році оцінювалась у 13204 осіб, що становило 13 % до загальної кількості міських жителів.
Незважаючи на всю етнічну строкатість населення Одеси, переважна більшість міських жителів була представлена українцями. У 1799 році тут проживало 4 633 особи з яких 3 749 були українцями. Списки домовласників свідчать про те, що передмістя Одеси були майже повністю заселені українцями, на що вказують типові українські прізвища.
Досліджуючи народну творчість Новоросійського краю О. Маркевич зібрав значну кількість пісень казок та переказів. Автор дійшов висновку що пісні яких «співають жителі околиць Одеси, особливо Молдованки — це самі звичайні українські пісні». Та й сама мова одеситів відрізнялася певною своєрідністю. Російська мова якою спілкувалися в місті щедро перемішувалась українськими словами зокрема «глибоко», «говорить», «карбованець» тощо.
Належали українці до різних станів і соціальних груп. Деякі з них, будучи ремісниками, були записані до цехів, де виконували роботу мулярів, пічників, бочкарів, теслярів. Чимало українців відігравали важливу роль у розбудові Одеси. До них належить нащадок козацького роду Михайло Михайлович Кир’яков (Кир’яченко), який обіймав посаду начальника митниці з початку її заснування впродовж усього свого життя. Разом із де Рібасом та де Рішельє М. Кир’яков зробив значний внесок у розвиток міста. Син його, також Михайло, продовжив в Одесі славу свого батька, ставши відомим громадським та науковим діячем, одним із засновників Одеського товариства історії та старожитностей.
Українці займалися й торгівлею, будучи записаними до стану купецтва. Серед них зустрічаємо прізвище одеського купця І. Ващенка, який у 1855 році мав відношення до зовнішньої торгівлі. Однак чисельність українських купців була незначною.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
