Як одеське пиво подарувало місту цирк

15:42  |  07.12.2024
Як одеське пиво подарувало місту цирк

Вчора ми розповідали вам про німецький вплив на Одесу. Звісно, окрім різноманітних виробництв, німці привезли в Одесу і традиції пивоваріння. Але окрім пінного напою та радості для містян, наявність виробництва пива посприяла і покращенню міської інфраструктури.

Завод Санценбахера

Вже наприкінці серпня 1803 року до Одеси прибув перший пивовар, а за кілька тижнів городяни змогли оцінити смак цього напою, для багатьох раніше невідомого. Сьогодні важко сказати однозначно, але ще кілька десятиліть тому будь-який дорослий одесит на запитання «А хто був в Одесі справжнім «пивним королем»?» не замислюючись, відповів би: «Звичайно, Санценбахер!». Відповідь, безумовно, правильна, але для самого Вільгельма Івановича (Іоганновича) Санценбахера, почуй він таке формулювання, прозвучала б дещо прикро: стільки зробити на благо рідної Одеси, що стала для нього, а славу заробити тільки завдяки цьому хмільному напою?!

Про Вільгельма Івановича можна прочитати в літературі наступне: «…Видатний підприємець і громадський діяч… благодійник (зокрема, згадується в числі жертвувальників на пам’ятник Пушкіну), купець Першої гільдії, голосний Міський думи, засновник найбільшого в Одесі пивоварного заводу (1890 рік), перетвореного після його смерті в Товариство одеських пивоварних заводів, власник миловарного, свічкового та содового заводу, іншої солідної нерухомості, палубного бота «Кармен»…».

Куплений Санценбахером у середині 1850-х років завод з виробництва мила та свічок (колись ним володів начальник портового карантину К. І. Дітеріхс), був у найкоротші терміни реконструйований та оснащений передовим обладнанням. І не випадково кілька сортів мила із цього заводу отримували нагороди на всеросійських торгово-промислових виставках.

Від пива до цирку — один власник

Наприкінці вересня 1889 року газета «Одеський вісник» помістила анонс такого змісту: «Одесі, очевидно, не судилося залишитися без цирку. Цирк, як нам передають, належатиме домовласнику В. Санценбахеру, який володіє будинком на розі Коблевської та Торгової вулиць. Будівником цирку буде інженер А. Д. Гольфанд, який становив уже всі необхідні плани. Будівництво цирку коштуватиме 70 тис. карбованців. Він буде збудований з каменю, цегли та заліза на 2000 із зайвим глядачів. Стайня, зовсім окрема, на 60 коней, буде збудована з одного заліза… ».

Газета мала достовірну інформацію: через п’ять років, напередодні святкування сторіччя Одеси, «Залізний цирк Санценбахера», як його довгий час називали одесити, прийняв перших глядачів. Існує версія, що це був перший стаціонарний цирк у світі! Щоправда, завершувалися оздоблювальні роботи в цирку, що вже діє, після смерті його господаря в 1990 році.

Вже 118 років цей витвір нащадка грос-лібентальських колоністів справно служить місту. Ось який він, цей «пивний король»! І ще раз подивимося дивовижним особливостям Одеси та людей, які її населяють: адже спочатку передбачалося на цьому місці побудувати «Пасаж» — той, що прикрашає понад сотню років кут вулиць Дерибасівської та Преображенської, а сьогодні місто має і цирк, і «Пасаж».

Сумний кінець підприємства

І все-таки повернемося до пива. Пивоварний завод Вільгельм Іванович збудував у 1890 році на території власної дачі (на перехресті Французького бульвару та Ботанічного провулка, який сьогодні називається проспектом Лесі Українки). Уявляєте, як потрібно було обладнати завод, які новітні технології використовувати, щоб це пиво стало популярним не тільки місцевим поціновувачам, але й почало розходитися по світу, включаючи… африканський континент! Мудрі спадкоємці Санценбахера не лише зберегли всі рекламні атрибути, а й продовжували вдосконалення виробництва.

Помер Вільгельм Іванович напередодні нового, 1895 року та з відповідними почестями похований у сімейному склепі на Старому цвинтарі, який у 1930-х роках був варварськи знищений.

А у лихі 1920-ті роки знамените пивне виробництво спочатку націоналізували і зовсім закрили, потім відкрили під гордою вивіскою «Одеський державний пивоварний завод №1». Про колишню якість «товару» залишалося лише помріяти. У середині нульових завод закрили, здається, назавжди. На його території довго стояли руїни колишнього виробництва, допоки їх не знесли і не почали зводити там новий багатоповерховий житловий комплекс.

Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса telegram ico!

Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Оставьте комментарий

*

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: