Будівля Сабанських казарм є однією з пам’яток одеської архітектури. Її зовнішній вигляд доволі претенціозний, і ті хто не в курсі що тут було, думають що це якийсь палац одного з місцевих вельмож з XIX століття. Втім, це зовсім не так.
На початку XIX століття в Одесі одним з найвідоміших підприємців і купців був такий собі Ієронім Сабанський. Він був не тільки успішним купцем, а ще і графом. Можливо, саме тому він звелів будувати всі свої будинки в стилі «ампір».
В Одесі він займався торгівлею зерном, вирощеним на власних же полях. До 1827 року за проектом архітектора Торічеллі Сабанський збудував на початку вулиці Канатної величезне зерносховище, виконане в стилі ампір. Будівля завдовжки понад 140 метрів нависала над усією Канатною і була видна майже з усього центру міста. Та й зараз, особливо взимку, коли немає листя на деревах, колишній склад зерна ефектно замикає перспективу вулиці Буніна — якщо дивитись у бік Канатної чи не Катерининської.
Склади Сабанського були на той момент найбільшими у місті та вміщали до 36 тисяч чвертей пшениці. Інші склади на той час вміщали, загалом, удвічі менше. Одна чверть за царським указом 1835 року дорівнювала 209 літрам.
Але вже у 1831 році величезний склад чи, як тоді казали, магазин, перейшов у власність держави та відійшов до Військового відомства. Справа в тому, що старий Сабанський підтримав польське повстання 1830-1831 років.
Повстання почалося 29 листопада 1830 року і тривало до 21 жовтня 1831 року, під гаслом відновлення незалежної «історичної Речі Посполитої» в межах 1772 року. Спочатку група змовників здійснила невдалий замах на імператорського намісника у Варшаві, але невдало. Інструктор школи підхорунжих Петро Висоцький підняв повстання у своєму навчальному закладі. Воно могло бути придушене у зародку, оскільки спочатку повстанці не отримали підтримки вищого офіцерства. Проте, до них приєдналося молодше офіцерство, городяни та аристократія.
Намісник – цесаревич Костянтин здав фортеці повсталим та залишив межі Царства Польського. Приблизно через тиждень після подій 29 листопада про повстання стало відомо у Петербурзі. На його придушення було відправлено армію під командуванням графа Дібіча. У кількох західних губерніях, від Віленської до Подільської, уряд запровадив воєнний стан.
У червні посаду головнокомандувача обійняв граф Паскевич. Під його керівництвом армія спромоглася переправитися через Віслу і на початок вересня взяти Варшаву штурмом. Після короткої паузи та переговорів, у жовтні 1831 року капітулювали останні два польські гарнізони – у Модліні та Замості.
Сабанський безпосередньо не брав участі у повстанні та бойових діях, але надавав повстанцям підтримку — грошима, продовольством. За це його і покарали, конфіскувавши майно. У тому числі, в перелій увійшла вся нерухомість в Одесі. Стосовно самого Сабанського обмежилися конфіскацією: його не судили, не відправили на заслання, а залишили на волі.
Після зміни власника будівля неодноразово реконструювалася. У 1831-14 роках склад переробляють у казарму та екзерцис-хаус (танцювальний зал) під керівництвом архітектора І.С. Козлова. Потім у 1844-1848 pp. архітектор І.О. Даллаква ще раз перебудовує будівлю — цього разу повністю під казарми. У 1854 та 1850 рр. казарми ремонтували — К.В. Кошелєв і той самий І.О. Даллаква. А 1876 року будинок повністю реконструювали, займався цим Ф.В. Гонсіоровський. З того часу кардинально казарми не реконструювали та не перепланували, лише підтримували стан поточними ремонтами. Останніми роками майже всі вікна замінені на металопластикові склопакети.
Надалі, крім казарм, у будівлі неодноразово розміщувалися різноманітні навчальні заклади. У 1831 році будівлю з торгів придбав Рішельєвський ліцей. Але заняття ліцеїстів у ньому так і не проходили: будівля залишилася за військовим відомством та служила казармами. 1865 року тут тимчасово розміщувалося юнкерське училище. На початку ХХ століття у Сабанських казармах був кадетський корпус. А в 1918-1920 роках. перші півтора року свого існування у казармах працював Політехнічний інститут. Після нього тут морехідне училище. А зараз це гуртожиток-казарма університету МВС.
Незважаючи на бурхливу і насичену подіями історію, що включала неодноразові перебудови та реконструкції, споруда зберегла фасад практично незмінною, і в даний час демонструє у своїй архітектурі справжній класичний розмах у масштабах компактного історичного центру Південної Пальміри.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
