Якщо ви перестрінете на вулиці перехожого одесита та запитаєте його про найкрасивішу вулицю в місті, то він однозначно відповість «Дерибасівська». Але вона далеко не завжди була головною окрасою міста та туристичним магнітом. У середині 1980-х було створено проект перетворення Дерибасівської на головний туристичний маршрут міста. Давайте подивимось, що було заплановано і що вийшло.
На початку 1980-х в архітектурі і будівництві було взято курс на збереження комплексу історичної забудови у тих містах, де вона існувала. Збереження архітектурно-історичних особливостей міст стало одним з головних завдань архітекторів.
По всьому колишньому СРСР розробляють подібні проекти – від Москви до Баку. Іноді це роблять ті ж самі люди, що за 10-20 років до того розробляли проекти забудови історичного центра із зносом усіх (або майже усіх) старих будівель.
Як би там не було, колектив одеських архітекторів приступив до роботи. Як результат – було створено проект перетворення Дерибасівської в справжню туристичну перлину Одеси, яка повинна була задовольнити потреби як одеситів, так і гостей міста. До складу колективу увійшли художники Євген Оленін, Е.І. Пасховер, Є.А. Розенблюм, архітектори Генріх Топуз, який розробив його наукове обґрунтування, Я.К. Волченок, також брали участь архітектори А. А. Роменський та Д. Ю. Потія.
Після того, як проект був затверджений міською радою, приступили до роботи. Першочерговим завданням було перетворити Дерибасівську на пішохідну вулицю. На перший погляд навіть це завдання було визнано надважким і було висловлено багато сумнівів, що це можливо.
Дерибасівська на той час була важливою транспортною магістраллю. Розвести транспортні потоки по інших вулицях було дуже важко, але цю задачу вирішили успішно. Осовним ініціатором був Євген Оленін. Він все ж зміг переконати високе начальство не тільки у необхідності це зробити, але і у практичній можливості.
Вулицю зробили пішохідною, перекривши по ній рух. Це одразу підвищило її туристичну привабливість. За задумом авторів проекту, перетворення в пішохідну допомогло вулиці Дерибасівській стати своєрідним культурним центром міста. Це був і культурний центр, і місце відпочинку, і взагалі своєрідна «капсула часу» для укладу городян, що історично склався.
Задля зручності було заплановане будівництво підземних пішохідних переходів. Один побудували, інший так і не був реалізований, наразі діє лише надземний перехід.
Окремим важливим та масштабним проектом було перетворення кінотеатру «Комсомолець» в універсальний центр культурного дозвілля та спілкування. Він повинен був стати многорівневим та відповідати всім сучасним вимогам. Але, нажаль, до практичної реалізації діло так і не дійшло.
Також було запроектовано і перебудову багатьох будівель по вулиці. Зокрема, у колишній канцелярії генерал-губернатора та домі І.М. де Рібаса планувалося створити музей міської культури.
Також в підвалі будівлі хотіли відтворити інтер’єри колись популярного кафе «Гамбрінус». У підвалі та на першому поверсі колишнього готелю «Франція» хотіли створити різноманітні кафе та сокові бари вільного планування.
Рішельєвський ліцей теж планувалося перебудувати. У ньому повинна з’явитись анфілада торгових рядів, кафе на відкритому повітрі. Також тут плановалося створити музей приватних колекцій, клуби за інтересами, а також антикварний та зоологічний магазини.
Окрема увага приділялася тому, як вулиця буде виглядати вночі. Продумали не просто вуличне освітлення, а і підсвітку крон дерев, окремих будівель, щоб вони виглядали якнайкраще. Вуличні світильники проектували так, щоб вони були схожими на газові ліхтарі, котрі встановлювались тут у XIX сторіччі.
Також планували і рестврацію існуючих будівель. ОВна повинна була виконуватись не просто за старими кресленнями, малюнками та фото, а і з використанням будівельних засобів, технологій, будівельних матеріалів відповідних часу побудови.
Нажаль, повністю втілити проект не вдалося. За планом, його хотіли закінчити до 1994 року. Але економічна криза завадила масштабним будівельним та реконструкційним роботам. Після 1991 року про це забули зовсім.
Вдалося втілити лише, як вже згадувалося, виведення вулиці у «пішохідний» режим. Це сам по собі був дуже важливий і великий крок вперед, але, нажаль, більшого домогтись тоді не вдалося. Зараз Дерибасівська трансформується під плином часу та за рахунок ініціативного бізнесу. Якою буде легендарна вулиця у майбутньому – покаже час.
Як це проходить, можемо побачити на прикладі колишнього кінотеатру «Комсомолець». Тоді до нього так і не дійшли руки проектантів і будівельників. У 90-х тут була дискотека, а зараз на місці колишнього кінотеатру розташовується торгівельний центр «Європа».
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
