Протягом 1917-1920 років Україна перебувала в умовах військового стану, спричиненого бажанням різних політичних сил захопити контроль над її територією. Утвердження влади більшовиків супроводжувалось використанням всього арсеналу засобів боротьби. Чільне місце серед них займав «червоний терор». Здійснення репресивних дій покладалося на органи державної безпеки.
Після доленосних подій 1917 року відновлення «Просвіт» відбули ся в багатьох містах України. На Різдвяні свята, 8 січня 1918 року відбулось друге народження Одеського осередку «Просвіти». На зібранні в Англійському клубі було обрано Правління та інші керівні органи. Розпочався процес утворення українських шкіл, проведення якого контролювали громадські діячі В. Чехівський, В. Боровик та священик І. Кливак. З патріотично налаштованої молоді, на зразок Українських січових стрільців, в Одесі створена гайдамацька «Січ» та, згодом, І-й гайдамацький курінь. Починаючи з весни 1917 року, видавалася просвітянська газета «Українське слово».
Тому в поле зору каральних органів революції Одеське товариство «Просвіта» потрапило не випадково. Підопічні Ф. Дзержинського небезпідставно вважали «Просвіти» центром громадсько-культурного життя України. Організовані осередки українства підвищували рівень національної свідомості населення, за допомогою просвітництва сприяли єдності і організованості українських сил у боротьбі за побудову власної держави.
З початку робота «Просвіт» обмежувалась лише культурно-освітньою сферою; проте під впливом бурхливих подій та цілеспрямованої діяльності політичних партій вона стала набувати більш виразного політичного характеру. «Просвіти» залучали до визвольної боротьби тисячі раніше байдужих до національної справи українців. Зрозуміло, функціонування подібної організації не входило в плани радянської держави, котра прагнула максимальної уніфікації в рамках майбутньої багатонаціональної імперії СРСР.
В період з 30 травня по 8 червня 1920 р. Одеська ГубЧК заарештувала 157 чоловік за однією слідчою справою № 2575. Їх звинуватили у належності до «підпільної петлюрівської організації метою якої було знищення радянської влади шляхом повстання галичан, а також всього контрреволюційного елементу м. Одеси». Переважна більшість арештованих прямо чи опосередковано була пов’язана з діяльністю «Просвіти»: секретарі Михайло Юхимович Кравець і Константин Федорович Сиренко і члени правління, зокрема, Олександра Миколаївна Комарецька і Петро Титович Климович.
Інші просвітяни та члени їх сімей, учасники просвітянської театральної групи; жертводавці, що опинилися у списках членів «Просвіти» — ці категорії теж потрапили під удар. На основі ордеру датованого 30 травня був проведений обшук, ревізія та вилучення документів і книг в клубі, читальні «Просвіти» та магазині «Українська книгарня».
Всіх присутніх арештували, а приміщення опечатали. Інша частина заарештованих у справі були колишніми вояками Української Галицької армії, які через революційні події опинились в Одесі.
14 червня 1920 р. на засіданні колегії Одеської тубчк в присутності її голови С. Ф. Реденса та членів Уральцева, Дейча, Заковського, Балецького, Соколова була розглянута дана справа і для більшості винесено рішення про розстріл з конфіскацією майна. Частина отримала різні терміни концтаборів і лише кількох звільнили. Протоколи засідань Одеської губЧК з даними про прийняті репресивні рі-
шення і датами здійснення розстрілів до теперішнього часу залишаються «секретними» і дослідникам не видаються.
На всій території України товариства «Просвіта» були звинувачені в українському буржуазному націоналізмі і ліквідовані в 1922-1923 роках. В подальшому, списки членів «Просвіти» використовувались каральними органами при проведенні репресій над представниками української інтелігенції.
Голова Одеської «Просвіти» Василь Константинович Гукевич, лікар за фахом, під час арештів членів «Просвіти», очевидно, перебував поза межами Одеси. Його арештували органи губЧК в 1921 році.
Після 4 днів тримання під вартою його звільнили. Вдруге В. Гукевича Одеське управління НКВС арештувало в 1933 р. за звинуваченням в участі у контрреволюційній організації, проте через деякий час теж звільнило.
23 листопада 1937 р. його заарештували втретє, звинувативши в тому, що «є учасником контрреволюційної націоналістичної організації, організовує навколо себе націоналістичні кадри для боротьби зградянською владою і компартією». Звинувачення грунтувалися головним чином на тому, що в 1901-1907 рр. брав участь в українському політичному русі на території Галичини, зокрема, був членом Русько-української радикальної партії, а в 1920 р. головою української націоналістичної організації «Просвіта». 30-м листопада 1937 року датовано рішення «трійки» про розстріл, який виконали 5 грудня.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
