1821 рік ознаменувався в історії Греції як рік початку визвольної війни від османського панування Чимало борців полягло в цій війні. Серед них і борець духовний Константинопольський патріарх V. Повстання зазнало поразки але стало сигналом для подальших дій на території Греції.
Григорій (у світському житті Георгій Ангелопуло) народився в 1743 році у м Димітсана, Пелопоннес Греція. Освіту отримав спочатку на батьківщині потім навчався в Афінах, Смірні, де був пострижений у ченці на о. Патмос. По закінченні всього навчального курсу, повернувся до Смірни, прийняв сан архідиякона і був призначений протосінгелом, а потім і архіпастирем Смірни. У 1798 р. константинопольський клір обрав Григорія патріархом. У подальшому, двічі у1806 та 1819 роках призивався він на патріарший престол і увесь час перебування на ньому значну увагу приділяв відновленню церков, сприяв заснуванню і підтримці училищ, улаштував грецьку друкарню.
Османський уряд отримавши 2 квітня 1821 р. звістку про повстання Пелопоннесу звинуватив патріарха у причетності до цього.
10 квітня, на Великдень, його відвезли на дізнання, і в той же день він був повішений на центральних воротах патріархії. Начальник варти прикріпив до грудей страченого напис: «Цей зрадник був першим винуватцем заколоту, співучасником і співвітчизником заколотників». Через три дні тіло патріарха з каменем на шиї було кинуто в море. Але 16 квітня його знайшли біля грецького Іонічного комерційного судна «Св. Спиридон» під англійським прапором, що готувалося до відплиття до Одеси і доставили в одеський порт.
Екіпаж і пасажири судна ще до відправлення довідалися від тамтешніх греків, що Рада міністрів Оттоманського уряду вирішила стратити безчесною смертю Константинопольського патріарха. У перший день Великодня він був викликаний до уряду і повішений катом на воротах патріаршого будинку. Тоді ж були піддані такій смерті в різних місцях міста шість перших архієреїв Синоду, тіла всіх їх залишені були протягом трьох днів для огляду народом на шибениці, а тіло патріарха тягнули по всіх головних вулицях міста для глузування, ї кинули у море під суворим наглядом, щоб ніхто не витяг і не поховав.
У рапорті від 3 травня 1821 р. інспектор Одеської портової карантинної Контори Персіяні повідомив Одеському градоначальнику М.Я.Трегубову показання шкіпера Н. Склаво, і просив дозвіл на поховання тіла Патріарха, тому що за звичаєм «тіла людей, що вмерли під час перебування в карантині, ховають за стіною карантинної огорожі».
У свою чергу М. Я. Трегубов своїм донесенням на ім’я Херсонського військового губернатора графа О.Ф.Ланжерона повідомив про рапорт Карантинної контори. Бажаючи усунути сумніви щодо ідентифікації особи патріарха, О.Ф. Ланжерон запросив на судно константинопольських греків, які знали патріарха особисто і встигли врятуватися в Одесі, і усі вони впізнали тіло. У посланні від 9 травня 1821 р. на ім’я Одеського градоначальника губернатор повідомляв, що показання про привезене тіло патріарха відправляє до Петербургу.
Міністр духовних справ і народної освіти князь О.М.Голіцин у своєму листі від 26 травня 1821 р. повідомив О.Ф.Ланжерону про волю імператора поховати Григорія V в Одеській грецькій церкві, а обряд за рахунок Херсонської казенної палати доручено провести Сілістрийському митрополиту, єпископу Бендерському й Аккерманському Димітрію, архімандриту Феофілу.
Поширені чутки про несподіване перевезення тіла патріарха Григорія до Одеси та про віддання йому останньої шани сильно розлютили Порту.
Жалобний хід відбувався у напрямку до Преображенського собору. В усіх церквах дзвонили у дзвони. Вулиці були заповнені безліччю православних, які прибули з Москви, Бессарабії, Тавриди,
Молдавії, Волощини та інших місць. Після літургії преосвященні архієреї разом з іншим духівництвом провели панахиду, після якої перед труною священики і диякони поперемінно день і ніч до поховання співали Євангеліє.
19 червня, відбулося поховання тіла. Після літургії відбулося відспівування тіла, відправлене всім міським і прибулим з Кишинівської єпархії духівництвом. Під час співу прибулий з Константинополя проповідник патріаршого дому Костянтин Ікономос вимовив надгробне слово грецькою мовою. По закінченні відспівування процесія із Соборної перейшла до Грецької церкви. В Грецькій церкві було проведено малу панахиду, а після проголошення вічної пам’яті, тіло було покладено в кам’яну гробницю, улаштовану в самій церкві.
На третій день поховання єпископ Димітрій, ігумен Городищський і три протоієреї провели заупокійну літургію, після якої з митрополитами Сілістрійським і Ієропольським та іншим духівництвом була відправлена панахида над гробницею патріарха.
Таку ж літургію з панахидою відправив архімандрит Феофіл із протоієреями Старообрядницьким, Грецьким, Карантинним і священиком Преображенської Соборної церкви на дев’ятий день поховання.
У 1871 р. бажаючи урочисто відсвяткувати 50-ту річницю незалежності Греції, її король Георгій І звернувся до російського імператора Олександра І із проханням про повернення останків патріарха на батьківщину, на що і дістав згоду». Спочатку патріарх був похований в Афінах у храмі Св. Елефтерії, а потім перепохований у соборі Євангелістрії.
У квітні 1921 р. Григорій V був зачислений до святих мучеників. 25 березня 1997 р. відбулося освячення мармурового надгробка в Грецькій церкві Святої Трійці на місці, де колись спочивало тіло Григорія V. У надгробок була вкладена частина його святих мощів.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
