Сьогодні, як і більше ніж століття тому, в Одесі є знаний далеко за межами нашого міста університет. Але так було не завжди. За часів приходу комуністичної влади багато чого зазнало суттєвих змін. Дібрались фанати Маркса та Леніна і до сфери освіти.
У квітні 1919 року Одеським Губвиконкомом було створено Відділ Просвітництва на чолі з професором О.М. Щепкіним. Комісар О.М. Щепкін розпочав діяльність відділу з реорганізації системи управління університетом: з 27 квітня від службових обов’язків усунули ректора, проректора, декани, а Рада професорів тимчасово перестала збиратися.
Управління Новоросійським університетом довірялося революційній студентській Раді із семи представників від партії, які брали участь у встановленні радянської влади в Одесі. З 14 квітня переводи з одних навчальних закладів до інших, до особливого розпорядження Комісара Відділу Просвітництва припинялися.
Наприкінці квітня з Харкова та на початку травня з Києва до Одеси для організації нової системи управління вищими навчальними закладами приїхали два уповноважені Наркомосу України М. Малич та П. Мазур. Новою владною структурою стала Рада комісарів вищих навчальних закладів (РКВНЗ). У “Положенні про РКВНЗ м. Одеси” говорилося, що на чолі кожного з існуючих вишів стоїть Комісар, призначений Народним Комісаріатом Просвітництва України, і збори всіх комісарів утворюють РКВНЗ.
Проблема фінансування вузів Одеси багато в чому зумовила рішення РКВНЗ про об’єднання всіх вузів в один багатофакультетний університет. Втім, скоро більшовикам довелось на деякий час залишити Одесу. Тому втілити в дію свої теорії тоді вони так і не встигли.
Зі поверненням 7 лютого 1920 року в Одесі радянської влади усі вищі навчальні заклади увійшли до відомства організованого 23 лютого підвідділу Вищої Школи Губнаробразу на чолі з професором О.М. Щепкіним.
Підвідділ вищої школи здійснював управління вишами до першого червня, коли за наказом Наркомосу України він був реорганізовано в самостійний орган — Губернське управління
вищими навчальними закладами (Губупвуз). За вказівкою Наркомпросу України Губупвуз продовжував ті перетворення на ВНЗ, які були розпочаті навесні підвідділом. Усі факультети
вузів Одеси були об’єднані в чотири інститути: Медичний, Фізико-математичний, Політехнічний, Гуманітарно-суспільний.
Гуманітарно-суспільний інститут був утворений шляхом злиття історико-філологічного та юридичного факультетів Новоросійського університету та Одеських Вищих Жіночих Курсів з приєднанням до них Одеського Вищого Міжнародного інституту. Новий інститут складався з шести
відділень: соціально-правового, соціалістично-економічного, наукової філософії, історико-соціологічного (секції російської та загальної історії), ідейно-літературного (секції російської та української літератури, філолого-лінгвістичного (секції філології та лінгвістики слов’яноросійської та нео — романо — німецької).
Викладачі та службовці скасованих факультетів переходили до створеного інституту, який мав обрати Президію та створити єдину канцелярію.
З метою прискорення підготовки учительських кадрів Народний Комісар Просвітництва Г. Гринька 24 лютого 1920р. у “Тимчасовій інструкції Губотднаробраза» порушив питання про негайне створення Радянських Інститутів Народної Освіти (ІНО).
Здійснюючи реформу Наркомпросу, Одеський Губнаробраз утворив спеціальну комісію у складі професорів: Р.М. Волкова, Д.К. Третьякова, Н.Н. Ланге, В.Ф. Кагана, А.Г. Готалова-Готліба, внаслідок діяльності якої влітку 1920 року було організовано Інститут Народної освіти, на базі Українського учительського інституту. Він складався із трьох відділень — російського, українського, єврейського та ділився на п’ять факультетів: дошкільний, позашкільний, шкільних вчителів 1-го ступеня, шкільних вчителів 2-го ступеня, вчителів профтехнічної школи.
У цьому ж році було створено Археологічний институт. У зв’язку з фінансовими проблемами, що торкнулися всіх інститутів та прагненням Наркомпросу України до подальшої централізації педагогічних навчальних закладів, 1921 року вирішено об’єднати Гуманітарно-суспільний інститут (Гумобін), Фізико-математичний інститут (Фізматін) та Археологічний інститут (Архін) в один — Інститут Народної освіти (ІНО).
Так закінчився черговий етап бездумних трансформацій. Дроблення вищих навчальних закладів задля утворення безіменних інститутів дуже швидко дало свій негативний результат. Не зважаючи на всілякі експерименти, вже до кінця 1920-х стало зрозуміло, що стан вищої освіти – кризовий. Вже у 1933 університет в Одесі було відновлено.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
