Свого часу в Одесі вирували майже шпигунські пристрасті. Тут працювало повноцінне таємне товариство, яке мало своєю метою добитись визволення Греції. Ця країна на той час не була самостійною державою.
На той час Греція знаходилась під владою Османської імперії і не мала власної державності. Окрім власне окупації та пригнічення за національною ознакою, існувала і проблема релігійного протистояння, адже греки – християни, а турки сповідували іслам.
Саме тому в Греції поступово зростала думка про боротьбу за власну незалежність. Саме на початку ХІХ ст. фанаріотські клани стали відвертатися від Порти. Ці клани включали етнічних греків, які проживали переважно в константинопольському районі Фанар (поблизу резиденції патріарха) і займали важливі пости в османській адміністрації.
До того фанаріоти здебільшого співпрацювали з турками. Але на початку XIX сторіччя їх діяльність стала прямо протилежною. У грецьких колах все більше і більше поширювались думки про боротьбу за незалежність. Але зробити перший крок все ніяк ніхто не міг наважитись.
14 вересня 1814 року в Одесі зібрались три представника грецької опозиції. Серед присутніх були Ніколаос Скуфас, Еммануїл Ксантос, Атанасіос Цакалоф. Скуфас був знайомий з карбонарієм Костянтиносом Радосом, Ксантос був членом масонської ложі у Леваді, а Цакалоф — один із засновників організації «Грікомовний готель», яка не мала успіху.
В Одесі організація більш-менш легально пропрацювала три роки. У подальшому їй довелось виїхати у Константінополь, а ті хто залишився в Одесі, перейшли на нелегальне положення. Спочатку в члени організації здебільшого запрошували греків Одещини, Молдавії та Валахії.
У своїй роботі таємне товариство Філікі Етерія старалося залучати до своїх рядів представників грецької інтелігенції, зокрема представників грецької діаспори в Європі. Товариство залучало людей з середовища високопоставлених осіб, які мали достаток та знання, що допомогло їм залучити кошти та матеріальні ресурси для реалізації своїх цілей.
Зрештою, після виїзду до Константинополя організація продовжила свою діяльність. Завдяки своїй таємничності навіть була легенда, що до неї входить імператор Олександр Перший.
Організації був потрібний справжній лідер. Тільки він міг би повести за собою людей на боротьбу. Однак доволі довго досягнути цього не вдавалося, не знаходилось достойної кандидатури.
У 1820 р. керівний комітет товариства вирішив залучити до лав «Етерії» широко відому серед греків особистість. Спочатку пропозиція очолити змовників була зроблена Іоанну Каподистрії, який керував Міністерством закордонних справ Росії. Після того як Каподистрія відповів відмовою, така ж пропозиція була зроблена Олександру Іпсіланті.
24 квітня у Петербурзі було підписано офіційний акт про прийом останнього до складу таємної організації та призначення його генеральним інспектором «Етерії». Тепер саме російський генерал, а до того ж і придворний російського царя ставав уособленням таємного суспільства, що готував повалення османської влади на Балканах.
Іпсіланті розгорнув бурхливу діяльність з підготовки збройного повстання проти османів. Серед інших міст, багато уваги він приділив і одеській громаді. Тут він зустрічався з представниками грецьких громад, збирав пожертвування на потреби «реконкісти». У цей час він підтримував активні контакти з керівниками змовницьких груп на Балканах.
На початку 1821 р. Іпсіланті зважився розпочати збройний виступ. 6 березня на чолі двохтисячного загону він перейшов державний кордон і вступив до столиці Молдавського князівства — міста Яси.
Місцевий господар — грек-фанаріот Михайло Суццо — опору одноплемінникам не чинив. Та й як він міг боротися з «Етерією», якщо сам, як і його дядько — господар Валахії Олександр Суццо, був спонсором цієї організації.
Господарська варта перейшла на бік змовників, а за кілька днів у центральному храмі молдавської столиці відбулося урочисте богослужіння та освячення грецьких бойових прапорів. Проводив його, звичайно ж, служитель молдавської митрополії Константинопольського патріархату, який знову-ж таки очолював грек — фанаріот Георгій V (Ангелопулос).
Через деякий час патріарх був змушений надати лідерів повстання анафемі. Однак це не врятувало його від жорстокої розправи османів. 22 квітня 1821 р. у повному патріаршому одязі його повісили на воротах патріархії. Резонансна кара Георгія тільки посилила повстання, що розгорілося, перетворивши султана в очах греків на безжального вбивцю.
Сам лідер Іпсіланті формулював свою стратегію так: сформувати боєздатне грецьке військо на Дунаї і пробиватися з ним на Пелопоннес, де підняти широке антиосманське повстання. Водночас, він відправляв російському імператору листи з проханнями про допомогу. Той, однак, відмовив.
Зрештою, повстання було подавлене переважаючими турецькими військами. Але визвольний рух було вже важко спинити. Зрештою, Росія таки вступить у війну з Туреччино, але вже наприкінці 1820-х, за результатами якої Еллада отримає незалежність.
Те, що Філікі Етерія зіграла визначну роль в історії як Одеси, так і Греції – безумовно. Це була перша серйозна організація, що вела цілеспрямовану роботу по боротьбі за незалежність. Безпосередньо в Одесі найчастіше члени збиралися у будинку Григорія Маразлі.
Своїм єдиним завданням організація бачила підготовку до національної революції. Зрештою, після досягнення цієї цілі і кінця визвольних змагань, організацію було розпущено. Товариство Філікі Етерія було ефективним інструментом у просуванні грецької війни за незалежність. Це товариство стало історичним символом боротьби грецької нації за свою свободу та незалежність, а війна, яку воно намагалось розпочати, зрештою змусила Османську імперію переглянути свою політику у стосунках з Грецією та її народом.
Сьогодні в Одесі функціонує музей організації. Можна побачити деталі побуту того часу, символіку та програмні документі Філікі Етерія. Музей приймає багато відвідувачів з усієї України та з-за кордону. Філія у співпраці з навчальними закладами м. Одеси організовує безкоштовні екскурсії та лекції для учнів і студентів. Заснований музей ще у 1979 році, тоді він розміщувався у краєзнавчому музеї. Але сьогодні його перенесено до історичного місця – будинку Маразлі.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
