На рубежі двох десятиліть в Одесі було розроблено новий генеральний план міста. Якою Одеса було в очах проектувальників 80-х, що планували побудувати у наступні десятиліття – розкажемо сьогодні. Невеличкий спойлер: плани були дійсно масштабними.
У кінці 1980-х нарешті як влада, так і проектні організації визнали, що Одеса є справжнім містом-пам’ятником архітектури і просто так зносити історичні квартали лише заради житлової забудови панельними будинками – неправильно.
Але водночас, прогнозувалося, що населення Одеси до 2005 року буде складати до 1,3 мільйона осіб. Саме тому потрібно було розробити програму масштабної житлової забудови. Її було вирішено вести в районі к заходу від Черемушек та Таїрова. Там заплановано було звести величезний жилмасив.
Центральна частина Одеси визнавалась заброненою для будівництва зоною, а Дерибасівську взагалі переводили у режим пішохідної вулиці. Проблема з житлом стояла гостро, бо окрім власної потреби міста, тиснули і з центру – було прийнято програму Житло-2000, і її треба було реалізовувати.. Також в Одесі існувала і серйозна проблема з транспортом.
Генпланом передбачалося перетворення історично сформованої прямокутної структури у лінійну. У ній, поряд із традиційними спрямованими до центру зв’язками велике значення повинні були отримати внутрішньоміські зв’язки. Завдяки ним планувалось поєднувати напівкільцьові ділянки навколо центру міста. Така структура, над умку проектантів, забезпечувала б поєднання міста, витягнутого вздовж моря.
Транспортно-комунікаційні коридори повинні були стати руслами, навколо яких формувалися б основні елементи планувальної макроструктури міста. ЇЇ основу повинні були скласти так звані комплексні селітебно-виробничі планувальні зони. При цьому кожному напрямку зовнішніх зв’язків повинен був відповідати певний сектор міської території, формування і розвиток якого передбачається у зв’язку з сектором приміської зони, що знаходиться поряд.
Основні принципи розвитку загальноміського центру були сформовані з ураїуванням тих обставин, які склалися історично. Було заплановано акцентування його розвитку у приморській частині разом із ще більшим включенням до нього зон масового відпочинку. Також було зафіксоване намагання включити до планувальної структури центру територію міських парків, набережної та верхнього плато високого берегу моря.
Ще однією з задач планування, яка закладалась у Генплан-1989, було скорочення та переміщення з території міста промислових виробництв та потужностей.
Планувалося винести зі своєї території не тільки підприємства, а і аеропорти. Причому мова йшла про обидва аеропорти, як «Заставу» так і «Центральний». Їх території теж планувалося віддати під житлове будівництво. Аеропорт «Шкільний» теж хотіли винести за межі міста.
Також засвоїти планували поля фільтрації, вільні міські території, території колишніх дач. Було передбачено знесення деяких старих та аварійних будівель.
Щодо промислових підприємств, то планувалося винести більше сотні різноманітних промислових, транспортних та складських підприємств. У 1995 році, наприклад, планували перемістити 17 підприємств та 12 цехів.
Планувалося звести новий залізничний вокзал. Транспортні проблеми міста хотіли вирішити за рахунок будівництва магістралі безперервного руху «Північ — Південь». Початковий проект називався так само, але його масштаби були меншими. Кінцевими точками були Пересипські мости та вулиця Якіра (нині Іцхака Рабіна). У середині 80-х проект було розширено – виникла потреба другої дороги на селище Котовського.
Також було запроектовано початок будівництва метрополітену. Хотіли повністю закінчити будівництво першої черги. Але, як ми знаємо, це (як і багато що) лишилось тільки на папері.
Перш за все, слід враховувати що його укладали у радянських реаліях, а СРСР дуже скоро відійшов у минуле. Масштабна економічна криза (яка була наявна і тоді, але після 1991 дійшла до самого піку) суттєво «скоригувала» здатність як держави, так і міста фінансувати масштабні проекти.
До того ж, передбачалось розширення території за рахунок, зокрема, і сільгоспугідь. У нових економічних реаліях вони відійшли у власність приватних осіб, і держава вже не могла як раніше самостійно вирішувати, що з ними робити і як використовувати.
Щодо підприємств, то скрутне економічне становище не дозволило розпочати їх територіальне перенесення. Та і території не були визначені до кінця. Врешті-решт, перенести встигли лише один завод в Іллічівськ (зараз – Чорноморськ).
Житлова забудова теж не встигла набрати необхідних обсягів. Наприклад, так і не була засвоєна територія полей фільтрації, бо на це не вистачило коштів. Аеропорти теж залишилися на своєму місці. Щоправда, «Заставу» таки закрили, але з частини території зробили кладовище. А Центральний аеропорт врешті-решт вирішили реконструювати.
Щодо доріг та інших елементів автодорожньої інфраструктури, то їх не побудували через брак коштів. Сюди ж можна записати і те, що Одеса так і не отримала свого метро. Тому генплан-1989 так і не був, за великим рахунком, втілений у життя.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
