Кримсько-Кавказька лінія була заснована в далекому 1859 пароплавством РОПіТ (Російське товариство пароплавів і торгівлі). У різні роки на ній працювало 10—14 судів, в останній період (1970—1980-і роки) — такі судна, як «Росія», «Україна», «Перемога», «Адмірал Нахімов», «Іван Франко», « Таджикистан», «Дмитро Шостакович» та інші. Лінію ще пам’ятають старі одеські моряки. Але як все починалось?
Цілорічне пасажирське сполучення на Чорному морі зародилося понад 190 років тому, ще в першій чверті ХІХ століття. Тоді новоросійський та бессарабський генерал-губернатор Михайло Воронцов доклав чимало зусиль для організації регулярного судноплавства між російськими портами на північно-західному узбережжі Чорного моря з портами Криму та Туреччини.
За його ініціативою було збудовано перший на Чорному морі вантажопасажирський пароплав, який вийшов на першу регулярну лінію між Одесою та Херсоном. Цей пароплав, названий на честь порту своєї приписки «Одеса», окрім 300 тонн вантажу міг прийняти на борт до 82 пасажирів у двох класах.
У першому класі було обладнано 4 кімнати з сімома ліжками, дві кімнати призначалися виключно для жінок. Другий клас складався з «двадцяти чотирьох нішів, у яких розміщувалося до двадцяти восьми осіб». Влітку пароплав приймав на палубу додатково 30 пасажирів. Пропрацювавши кілька місяців 1828 і зазнавши збитків, Воронцов поставив пароплав на прикол в Одесі.
Але вже до середини 30-х років XIX століття маршрутну мережу пароплавів перезапустили та розширили, додавши лінію до Константинополя. Новий маршрут був важливим для Росії: він пов’язував країну з Близьким Сходом та Європою, тому рейси тривали цілий рік. У цих рейсах в холодну пору року умови на пароплавах були досить жорсткими: зимові шторми заливали палубу, вітри намагалися скинути все, що є на палубі, у воду, що призводило до зледеніння елементів корабля і не дуже комфортних умов у салоні.
Для підтримки регулярності сполучення з Константинополем у 1831 році було збудовано потужніше і комфортніше судно — пароплав «Нева». Газета «Одеський вісник» писала:
«Пароплав „Нева“, щасливо здійснивши свою подорож з Англії до Одеси, 4-го числа цього березня кинув якір на нашому рейді. Він надзвичайно швидкий і легкий на ходу, тож із Константинопольської протоки прибув сюди о 53 годині за противного вітру».
Пізніше та ж газета повідомляла, що «парохід „Нева“ успішно витримав зимові плавання, але потім все ж таки був потрібний його ремонт».
Так чи інакше, до 1840-х років почали з’являтися перші пароплавні товариства, які перевозили морем вантажі та пасажирів на лініях з Одеси до Херсона, Севастополя, Ялти, Константинополя, Бургаса. Однак судноплавство все ще залишалося нерегулярним та нечисленним, а зимові рейси організовувалися лише до Константинополя. Вони тривали аж до початку війни з Туреччиною в 1853 році, коли більшість пароплавів була реквізована і увійшла до складу Чорноморського флоту.
Після Кримської війни, до 60-х років XIX століття, між Одесою, портами Криму та Кавказом курсували пароплави двох великих акціонерних компаній: Російського та Російського товариств пароплавства та торгівлі. «Різниця між ними в тому, що для Російського головне — вантаж, а додаткове — пасажири. Для Російського – головне пасажири. Вантаж приймається Російським лише тому, що вага пасажирів за хорошої погоди зменшується наполовину, за хитавиці — на три чверті…», — писала одна з одеських газет.
Пароплави Російського товариства пароплавства та торгівлі (РОПіТ) вважалися більш комфортними, ніж судна інших конкуруючих компаній. Наприклад, на внутрішніх та закордонних лініях РОПіТ ходили нові та великі пароплави з гарною мореплавністю. Всі вони будувалися за останнім словом техніки, мали подвійне дно та водонепроникні перебірки, були оснащені сучасними трициліндровими паровими машинами потужністю до 4600 індикаторних сил.
17 травня 1857 р. почалися пробні рейси пароплавів Товариства. Протягом перших трьох днів виручено за квитки перевезення пасажирів 1800 крб., зокрема у Константинополь – 695 крб.
(42 чол.), Кримські порти — 664 руб. (76), Херсон — 357 руб. (117). З 21 травня п’ять пароплавів відкрили регулярні рейси.
Вартість проїзду варіювалася в залежності від класу каюти: до Константинополя від 28 (1 клас) до 8 (3 клас) руб., Керч – від 24 до 6 руб., Феодосію – від 20 до 5 руб., Ялту – від 14 руб. 50 коп. до 3 руб. 75 коп., Севастополь — від 12 до 3 руб., Херсон — від 4 руб. 50 коп. до 1 руб. 75 копійок.
Вантажів відправлено до Константинополя – 4418 пудів, кримських портів – 1042, Херсона – 721 (до Ростова доставлено один рояль). Через шість місяців, за підсумками жовтневої навігації, виручка по повідомленню з Константинополем склала 31,4 тис. руб. (у тому числі помільна плата – 11 тис.), кавказькими портами – 28 (23,6), кримськими – 18,1 (7,5), азовськими – 10,1 (4), Херсоном – 5,3 (2,4)
На пароплавах широко використовувалося електричне освітлення, парове опалення, були обладнані розкішно обставлені кают-кампанії, музичні салони, світлі, добре влаштовані каюти І та ІІ класу та криті приміщення для пасажирів ІІІ класу. Такі пароплави взимку почувалися в морі цілком упевнено, хоч і страждали від штормів і качки.
До початку 1914 року регулярно різними маршрутами між підконтрольними Росії містами на Чорному морі ходило понад 10 суден на майже 1300 пасажирських місць. Проте з початком Першої світової війни судноплавство зупинилося, а найбільш придатні пароплави були реквізовані Чорноморським флотом як госпітальні судна та військові транспорти. Громадянська війна, що послідувала за цим, принесла руйнування в господарство портів, а більшість торгових судів була викрадена білогвардійцями за кордон.
Пасажирське сполучення на Чорному морі в Радянському Союзі відновилося лише до середини 20-х років XX століття та ознаменувалося бурхливим зростанням флоту. Крім старих пароплавів, частину з яких вдалося повернути з-за кордону, які продовжували обслуговувати Кримсько-Кавказьку, Одесько-Кримську та зарубіжні лінії, з’явилися нові дизельні пасажирські судна.
Два з них — «Крим» та «Грузія» — були побудовані за кордоном, а решта — «Абхазія», «Аджарія», «Вірменія» та «Україна» — створили кораблебудівники Ленінграда. Ці лайнери були набагато комфортнішими за пароплави, побудовані до революції 1917 року, вони дозволяли пасажирам почуватися спокійніше і безпечніше в рейсах холодного сезону.
30 квітня 1929 р. теплохід «Грузія» вийшов з Одеси до свого першого рейсу до Батумі, незабаром до нього приєдналися інші теплоходи серії, ставши дуже популярними. І цьому було пояснення: на судах були комфортні дво- та чотиримісні каюти, надавався непоганий сервіс, що став візитівкою Чорноморського морського пароплавства, та низькі ціни на квитки.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
