Біографія цієї людини доволі буремна. Народившись у цілком забезпеченій людині, вир революційних подій заніс його спочатку до карного розшуку, а потім – до журналістики. Але здебільшого, відомий він все ж своєю літературною співпрацею з Іллєю Ільфом.
Євген Петрович Катаєв народився 13 грудня 1903 року. Зрозуміло, що в Одесі. Саме наше місто подарувало читачам плеяду так званої «південно-західної» письменницької школи. Це літератори світового рівня – Валентин Катаєв, Ісаак Бабель, Юрій Олеша, Едуард Багрицький, Євген Петров, Ілля Ільф, Семен Кірсанов, Віра Інбер. Термін «південний захід» у літературному сенсі ввів у однойменній статті 1933 року відомий літературознавець, критик, письменник, журналіст, сценарист та теоретик кіно В. Шкловський. Однак так само називалася перша поетична збірка Е. Багрицького, що вийшла 1928 року.
В Одесі Катаєви жили на вулиці Канатній, і Євген до 1920 року закінчив 5-у одеську класичну гімназію. Під час навчання його однокласником був Олександр Козачинський, по батькові дворянин, який згодом написав пригодницьку повість «Зелений фургон», прототипом головного героя якої – начальника повітового відділення міліції Одеси Володі Патрікеєва – став Євген Петров.
Справа в тому, що доля зводила двох друзів і химерно: Олександр Козачинський, людина авантюрного складу та величезної чарівності, з 19 років, кинувши розшукову роботу в більшовицькому карному розшуку, очолив банду грабіжників, що діяла в Одесі та околицях. За іронією долі 1922 року заарештував його саме Євген Катаєв, тоді співробітник одеського карного розшуку. Козачинський після переслідування з перестрілкою сховався на горищі одного з будинків, де і був виявлений однокашником. Згодом Євген добився перегляду кримінальної справи та заміни Козачинському виняткової міри покарання, розстрілу – ув’язненням в таборі. Зрештою, Козачинського випустили і він теж став письменником.
У біографії Петрова відзначимо його роботу кореспондентом Української телеграфної агенції, а також службу протягом трьох років інспектором одеського карного розшуку. Іронічно, у відомому нам стилі, цю сторінку життя відбито в автобіографії Ільфа і Петрова (1929 рік): «Першим його літературним твором був протокол огляду трупа невідомого чоловіка».
Довідники повідомляють, що 1923 року Петров приїхав до Москви, де став співробітником журналу «Червоний перець». Істотно вплинув на Євгена надав його старший брат Валентин Катаєв (1897-1986). Дружина Катаєва згадувала:
«Я ніколи не бачила такої прихильності між братами, як у Валі з Женею. Власне Валя і змусив брата писати. Щоранку він починав з дзвінка йому — Женя вставав пізно, заходився лаятися, що його розбудили … «Добре, лайся далі», — говорив Валя і вішав слухавку».
У 1927 році із спільної роботи над романом «Дванадцять стільців» (1928 рік) почалося творче співтовариство двох одеситів – Євгена Петрова та Іллі Ільфа. Згодом у співавторстві з Іллею Ільфом їм було написано роман «Золоте теля» (1931 рік), новели «Незвичайні історії з життя міста Колоколамська» (1928 рік), фантастична повість «Світла особистість» (екранізована), новели «1001 день, або Нова Шахерезада» (1929 рік) та ін.
Ільф і Петров опинилися на піку популярності: їхні фейлетони успішно друкувалися в газеті «Правда», видавалися збірки їх новел, а після поїздки до США в 1932-1935 роках виходить повість «Одноповерхова Америка» (1937). «Як ми пишемо вдвох? Так і пишемо вдвох. Як брати Гонкури. Едмонд бігає за редакціями, а Жуль стереже рукопис, щоб не вкрали знайомі», – жартували співавтори.
1937 року від туберкульозу помер Ілля Ільф. Петров докладав багато зусиль для публікації записників друга, задумав великий твір «Мій друг Ільф». У 1939-1942 роках працював над романом «Подорож у країну комунізму», у якому описував СРСР у майбутньому, 1963 року (уривки опубліковані посмертно 1965 року).
У письменника Євгена Петрова виросли два чудові сини. Нам відомий кінооператор Петро Катаєв (1930-1986), який знімав головні фільми Тетяни Ліознової. Це добре відомі нам «Сімнадцять миттєвостей весни», «Три тополі на Плющісі», «Ми, що підписалися нижче», «Карнавал». А з композитором Іллею Катаєвим (1939-2009) ми знайомі за піснею «Стою на півстанку» з радянського телесеріалу «День за днем». Ілля Катаєв – автор музики до фільмів Сергія Герасимова «Біля озера» та «Любити людину».
Письменник із перших днів радянсько-німецької війни став військовим кореспондентом «Правди» та «Інформбюро». Колеги його не впізнавали – він став замкнутим, задумливим, а жартувати взагалі перестав.
Якось письменник повернувся з-під Малоярославця контужений вибуховою хвилею. Незважаючи на те, що публіцист практично не розмовляв, чоловік, як міг, приховував свій стан від колег і рідних. Відомо, що як йому стало трохи легше, журналіст одразу ж взявся писати про бої за Малоярославець. Також він свого часу прорвався разом з екіпажем корабля в оточений Севастополь.
Євген Петров загинув в авіакатастрофі 2 липня 1942, коли повертався літаком до Москви. Пілот, уникаючи ворожих літаків, знизив висоту польоту і врізався в курган. З кількох людей, які перебували на борту, загинув лише Петров. Письменника поховали у Ростовській області, у селі Маньково-Калитвенське.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
