Протягом багатьох етапів історичного розвитку України грецька спільнота займала важливе місце її житті. Помітним залишився «грецький слід» і в історії Одеси. Греки відігравали визначну роль і в заснуванні міста, розвитку міжнародної торгівлі, порту, посідали ключові позиції в органах місце-вого самоврядування міста.
Як показує статистика та дані переписів, на кінець XIX століття лише 37 % з усього грецького контингенту (37,6 % у 1892 р. та 36,9 % у 1897 р.) серед грекомовних жителів відносились до жіночої статі. Комерційний характер громади та переконливий міф про Одесу як місце збагачення сприяли присутності переважно чоловічого населення.
Розподіл грекинь по районах міста показує, що більшість проживала в центральних районах. Місто поділялося на вісім районів, включаючи три в центрі і чотири на периферії. Грекині в основному розподілені в домогосподарствах вищого класу Бульварного району та вищого та середнього класу Олександрівського та Херсонського районів. Ці райони становили ядро міста в першій половині ХІХ століття, замкнуте в зоні колишнього порто-франка, в межах якого переміщення імпортних товарів було безмитним.
На відміну від цих районів, бідняки та незаможні верстви стікалися на периферію (Петропавлівський, Михайлівський, Пересипський, Припортовий та Дальницький райони та передмістя), які становили продовження міста в другій половині ХІХ століття.
Доречі, німецькомовна жіноча громада мала подібний до грецької просторовий розподіл. Франкомовне жіноче населення також було щільно сконцентроване в особняках і квартирах Бульварного через роботу француженок гувернантками та вчительками в заможних родинах середнього класу.
Статистика 1892 і 1897 років показує, що 12,9% грекомовних жінок були робочою силою і мали власний дохід, тоді як решта залежали від доходу чоловіка. Рівень участі російськомовних і німецькомовних жінок у робочій силі значно вищий, що може означати існування домогосподарств із низьким класом у цих мовних групах. У євреїв частка жінок у робочій силі ще нижча.
Відносно нижчий рівень участі грецьких жінок у робочій силі був результатом двох основних причин: невеликої кількості жінок порівняно з чоловіками та характеру середнього класу грецької громади.
Надзвичайно низька заробітна платня жінок також вплинула на прийняття домогосподарством рішень про те, чи повинна домогосподиня виходити на роботу, або все ж залишатися вдома. Через мізерні заробітки жінки зазвичай було вигідніше зайнятися дітьми та домашнім господарством, ніж влаштовуватися на роботу, коли чоловік-годувальник був активним.
Окремо слід відзначити участь грекинь Одеси у благодійному русі, яка є невипадковою та зумовле-на певними чинниками. Обмеженість присутності у державних установах та разом з цим прагнення жінок до самореалізації і стали вирішальними у появі жіночого благодійного руху, що дала змогу реалізувати жінкам свої соціальні амбіції. Тому однією з перших організацій на території підросійських українських земель стало Одеське жіноче благодійне товариство (до 1836 р. – Новоросійське жіноче товариство піклування над бідними), яке проіснувало до початку ХХ століття.
Метою товариства була «допомога бідним незалежно від їхнього віросповідання, статі, віку та звання», основним напрямом діяльності стало надання притулку та виховання дітей-сиріт. Одеське товариство складалося з жінок різного етнічного походження і соціального статусу. Як зазначає одеський історик О. Уварова, яка присвятила аналізу діяльності даного товариства в контексті участі в ньому грекинь Одеси окреме дослідження, багато з них були представницями заможних аристократичних або купецьких грецьких родин – доньками, сестрами, дружинами відомих у місті і в регіоні негоціантів і громадських діячів, які також прославилися на ниві благодійності.
Грецький слід в культурній сфері України в цілому та Одеси зокрема стає відчутним завдяки діяльності окремих представниць грецької громади міста. Для початку згадаємо, що грецьке коріння мала і відома поетеса Анна Ахматова, грекинею була і дружина І. Буніна Анна Цакні, яка подарувала йому єдиного сина в житті.
А щодо особливих персоналій – грекинь за походженням, що посіли вагоме місце в культурному житті міста зазначимо наступних. Серед них — Заслужений діяч культури України, замісник обласної Ради миру Сазонова Тамара Афанасієвна, яка була організатором благодійної акції «Різдвяні вечори» від Одеської обласної Ради миру, а також численних літературних вечорів, виставок, концертів, фестивалів та творчих зустрічей.
Серед архітекторів міста відзначилася грекиня за походженням Євангеліді Наталя Федорівна, яка відіграла провідну роль у реконструкції 1967 року Одеського театру опери та балету, а останнім її проектом став відомий «Дім з ангелом». Роботи художниці Янопуло Людмили Афанасіївни можна зустріти не лише в Одесі, але й в чисельних приватних колекціях України, Німеччини, США та Канади.
А ось про Тетяну Харлампієвну Циклопуло згадують не лише греки Одеси, але й багато одеситів, адже вона врятувала не одне життя з нашистського гетто в містечкі Первомайськ і стала володаркою медалі та почесного звання «Праведник народів світу». Звичайно, це далеко не весь перелік видатних грекинь Одеси.
Роль жінок у в грецькій спільноті Одеси з кінця ХІХ до кінця ХХ століття була досить різноманітною та значущою, адже вони впливали на соціокультурний розвиток міста в цілому та спільноти зокрема.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
