Сьогодні поговоримо про М’ясоїдівську вулицю, яка вважається другою вулицею Одеси після Дерибасівської. Це одна з центральних вулиць Молдаванки. Часто можна почути, що саме тут мешкав Мішка Япончик, хоча навіть популярна пісня це заперечує.
Деякі одесити вважають, що назва вулиці пов’язана із тим, що раніше на ній був м’ясний корпус. Але насправді вона пов’язана з прізвищем одеського поміщика Дементія М’ясоїда, якому належали пивний та квасний заводи на початку М’ясоїдівської з непарної сторони. Він придбав ці землі у 1915 році. У поміщика на цій вулиці розташовувався маєток, величезний за масштабами. А дім його стояв на розі з Прохоровською.
Вулиця з’являється на картах міста 5 липня 1841 року. До 1820 року тут було робоче передмістя Одеси. У 1835 році М’ясоїд продав частину своїх володінь. У другій половині 19 століття М’ясоїди тут закінчилися. 1866 року від Прохоровської до Болгарської вулиці вулиця називається Єврейсько-лікарняна. У 1870 році цю частину вулицю перейменовують на Госпітальний провулок.
Одночасно від Трикутної площі до Болгарської вулиця називається М’ясоїдівською. 1928 року вулицю перейменовують на вулицю Шолом-Алейхема на честь письменника Шолом Нохоумовича Рабіновича, який жив на цій вулиці з 1860 року. Цікаво, що під час німецько-румунської окупації вулиці повернули історичну назву. 1995 року назву знаменитої вулиці також повернули, і на цей раз — остаточно.
Щодо знаменитої пісні, то цього року її автору – Морісу Бенимовичу, який свого часу написав текст «Вулиці рідної» на серветці у ресторані – встановили меморіальну дошку на II Християнському цвинтарі в Одесі. А щодо Япончика, то на сьогоднішній М’ясоїдівській існує кафе «Мішка Япончик», і як кожне «іменне» кафе в Одесі, воно ще й трохи музей.
Сьогоднішня М’ясоїдівська продовжу дивувати своїх гостей. Яке змішання «стилів та жанрів» у всьому – фасадах, архітектурі, вулично-будинкових прикрасах! І як це можна було в тій же пісні відгукнутися про неї «звичайна вулиця, друзі»?
Широка вулиця увібрала в себе минуле і сьогодення, і старий одно-двоповерховий будиночок тут можна побачити поряд з пізнішими спорудами, що здаються гігантами. Щось крихітне «під старовину» сусідить із сучасними банками та автосервісами. Багато пивних із найрізноманітнішими назвами та не менш багатоликими «зовнішніми даними».
М’ясоїдівська взагалі любить собі дозволити чимось та виділитися, влаштувати щось дуже особисте, здивувати, а часом і приголомшити. Ось на парному боці вулиці жителі відразу кількох будинків (розташованих поруч) вирішили, що настав час привернути увагу до своїх дворів та воріт – і ось вам ціла низка воріт, розписаних на суто одеські теми. Ну а якщо ви зумієте потрапити у дворики за ними, то й там вам буде чим помилуватися.
Взагалі всіх цих сучасних «веселеньких картинок» на М’ясоїдівській сьогодні багато. Назви деяких закладів теж змусять вас посміхнутися, а деякі вуличні штучки – здивують. Ну а взагалі кожне подвір’я тут має свою історію. Якщо не завжди вона справжня, то так майстерно розказана, що ви в неї повірите відразу ж. Щоправда, в більшість двориків потрапити вже не так легко, адже
А якщо є історія, вона в одеських дворах зазвичай оживає по-своєму. Наприклад, на згадку про історичний кінотеатр «Слон» (найулюбленішим місцем відпочинку на початку минулого століття) двір на М’ясоїдівській, 26 прикрашений цілою серією настінних картин – тут вам і сам кінотеатр, і знамениті одеські герої.
Наразі Єврейська лікарня офіційно називається «Міська клінічна лікарня №1». Хоча у народі її так і називають «Єврейською». Спочатку будинок був будинком губернської секретарки Завацької. У 1832 році тут відкрили одну із найстаріших лікарень в Одесі.
Всупереч чуткам, у лікарні лікували не лише євреїв. Просто на утримання лікарні тривалий час жертвували заможні єврейські родини. Один із піклувальників лікарні Соломон Пуріц у 1908 році закупив рентген-апарат та технологію виготовлення рентгенівських плівок, завдяки чому Єврейська лікарня стала однією з перших у світі, де почали використовувати цей метод дослідження.
За радянських часів лікарня здобула «погану славу». Після нальотів тут відсиджувалися бандити із Молдаванки. Згідно з фольклорними даними, нібито навіть у морзі. І хоча тут провели реконструкцію, загалом тут все «пахне» старою Одесою, хоч і виглядає все ще сумно. Навколо багато сміття, сміттєзвалищ, розрухи. Натомість у дворі лікарні з часів позаминулого століття зберігся скульптурний фонтан, а на території багато корпусів із червоної цегли. Лікарня і досі є одним з найцікавіших об’єктів вулиці.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
