Кожен одесит знає про аеродром «Шкільний». Хоча, звісно, аеродромом він у повній мірі давно не є. Доволі довгий час висловлювались думки, що треба зовсім вивести з експлуатації цей військовий об’єкт і віддати його місту. Але повномасштабне вторгнення все змінило.
Вперше цей аеродром почав функціонувати ще до революції. Тут розміщувався завод по виробництву аеропланів, що належав Артуру Анатра. Спочатку підприємство засвоїло випуск «Н’юпорів» та «Фарманів» за ліцензією, а також «Моранів».
З 1914 року на заводі з’явився і власний конструктор, француз Декамп. Їм було розроблено літак під назвою «Анатра-Д», а згодом – «Анатра-Анасаль». Це був один з небагатьох літаків розробки Російської імперії, який випускався серійно.
Завод випускав до 80 військових літаків на місяць. З 1914 до початку 1918 заводом було випущено 1045 літаків. Завод також випускав комплекти запасних частин фронтової авіації. До осені 1917 року за кількістю робітників (2200) і чисельністю верстатів (131) одеський «Завод аеропланів Артура Анатра» вийшов на друге місце після московського заводу «Дукс», був найбільшим авіабудівним заводом на Півдні Росії та третім у Російській Імперії з обсягу виробництва.
Увесь цей час на користь виробництва працювала і злітно-посадкова полоса біля заводу. Її використовували не тільки для льотних випробувань, а і для тренувань місцевих льотчиків.
Завод після революції було націоналізовано, він отримав назву «Військово-авіаційних майстерень», а згодом перейменований у «Державний авіаційний завод №11». Після подій революції підприємство довелось відновлювати фактично з руїн.
Вже у тридцятих саме на Шкільному аеродромі розпочинався спортивний парашутизм УРСР – у 1931 році тут було виконано перший стрибок. Стрибали на свій страх і ризик зі списаними американськими парашутами, які були подаровані одним московським льотчиком-випробовувачем. Він якраз повертався із США, затримався в Одесі, виступив перед співробітниками заводу із лекцією. Експеримент був проведений без дозволу і спочатку «десантнику» хотіли дати 20 діб гауптвахти, проте потім дали путівку до санаторію. Завод тоді перебував у підпорядкуванні армії, а перед самою війною під керівництвом авіації Одеського військового округу. У 1941 році підприємство посіло перше місце в системі ремонтних майстерень ВПС усієї Червоної Армії.
З початком війни завод допомагав ремонтувати авіатехніку захисників Одесу, згодом був евакуюваний в тил. Повернулися у рідне місто працівники лише 1944. Згодом завод зайняв одне з центральних місць у ремонтно-відновлювальній системі ВПС СРСР. Тут знаходився великий стенд для випробування авіаційних двигунів, аеродром постійно приймав на ремонт як винищувачі, так і військово-транспортні літаки.
За часи незалежності авіаційне підприємство поступово приходило в стан занепаду. Літаків тут більше не виробляли і майже не ремонтували, окрім деяких нечисленних іноземних замовлень. Територія аеродрому все більше нагадувала закинуту військову частину, тут можна було іноді зустріти навіть бомжів.
Міська влада, водночас, вела своєрідний наступ на позиції військових. Величезні території аеродрому та авіапідприємства виглядали занадто привабливо, щоб дозволити їм просто пустувати. Деякі території вдалося відібрати на користь міста, і збудувати там житлові комплекси та торгівельно-розважальний центр.
На початок російського вторгнення «Шкільний» уявляв собою сумне видовище. Добрі два десятки літаків знаходяться тут на вічній стоянці, грунтова полоса була занедбана. Здавалося, що аеродрому залишилось недовго. Невеликий його шматок займав повітряний загін Прикордонної служби.
Окупація Криму та бойові дії на Донбасі виявили великі проблеми із аеродромною мережею на півдні України. Так, діючими залишались лише аеродром Кульбакіно в Миколаєві та Шкільний в Одесі. Вертолітний аеродром Чорнобаївка, ставший у минулому році сумнівно знаменитим, літаки приймати не міг.
Тим не менш, приводити Шкільний до ладу не надто поспішали. У 2019 році взагалі за рішенням суду аеродром повинні були ліквідувати. Міністерство оборони ледь змогло відстояти свою власність.
Початок повномасштабних бойових дій виявив величезне значення Шкільного для оборони як Одеси, так і регіону в цілому. Оскільки аеродром поблизу Миколаєва в перші ж дні опинився фактично в зоні бойових дій, одеський аеродром став майже єдиним, здатним розмістити бойові літаки. Адже колишніх аеродромів в Арцизі та Буялику більше немає. Перед війною привели до ладу грунтову полосу аеродрому, зробили її доступною для використання, оснастили сучасними приладами та засобами.
Росіяни побачили, що активність на Шкільному зросла, і нанесли по аеродрому ракетний удар. Частина ракет пошкодила злітно-посадкову смугу. Але одна з ракет вдарила по житловим будинкам, внаслідок чого загинула дитина. Вочевидь, те що житлові будинки розміщені впритул до військового об’єкту – не зупиняє військових злочинців від завдання ударів.
Будемо сподіватись, що і у подальшому Шкільний буде допомагати місту та Збройним силам протистояти ворожим атакам.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
