Воронцовський маяк є одним з головнних символів Одеси. Але походженя назви відомо далеко не всім, не кажучи вже про історію самого маяка. Сьогодні ми виправимо це і розкажемо, коли маяк з’явився, чому отримав таку назву і що в його історії було цікавого.
Оскільки наше місто було портовим, то необхідність наявності у ньому маяка була абсолютною. Будівництво розпочали у 1815 році за генерал-губернатора Томаса Кобле. Закінчили зведення маяка за наступного губернатора графа Воронцова 6 грудня 1827 року, тому одесити почали називати його Воронцовським. Однак він був не на тому місці, де ми звикли його бачити, а на мисі Великого Фонтану поряд із Успенським чоловічим монастирем.
Маяк був оснащений двома паровими, двома електричними машинами та паровою сиреною. Висота його становила 61 м. Незабаром маяк був перенесений вглиб суші через зсуви, що підступають до нього. Цей маяк називається «Одеський», і він працює досі, але в Криму на мисі Сарич. Туди його демонтували і перенесли 1898 року. Його не треба плутати з Воронцовським маяком, що знаходиться в Одеському порту.
Однак реальність була така, що один маяк не справлявся з роботою і потрібний був орієнтир безпосередньо при вході до порту. Тому на краю Військового молу був поставлений Рішельєвський маяк.
1845 року з ініціативи адмірала Чорноморського флоту Михайла Лазарєва на карантинному молу було встановлено маяк. Він був 26 метрів у довжину, але він стояв менше 10 років. Під час Кримської війни 1854 року, у нього влучила запальна ракета під час обстрілу міста англо-французькою ескадрою. Його відновили у травні 1859 року. Але він був недосконалим, і тому його потрібно було замінити. Таким чином, на Карантинному молі почалася історія нових Воронцовських маяків.
8 листопада 1863 на карантинному молу споруджують і відкривають новий маяк, вже чавунний і висотою 17 метрів. Ця дата була присвячена відкриттю пам’ятника М. Воронцову на Соборній площі, звідки і з’явилася назва «Воронцовський». Маяк був повністю електричним, на той момент він був четвертим у світі електричним маяком.
У 1888 році маяк був перебудований, маячний вогонь був доставлений з Парижа з освітлювальним апаратом системи Френеля, а чавунні деталі були виготовлені та доставлені з Кронштадта.
Також при маяку функціонувала відповідна служба. В її обов’язки входило слідкувати, щоб із заходом сонця і до світанку вогонь горів безперервно. Це було часом дуже небезпечним завданням у тих випадках, коли стояла штормова погода. Прохід по Карантинному молу в таких умовах був дуже важким завданням. Двоє працівників так загинули, коли їх змило хвилею в море.
1910 року маяк обладнали наутофоном (ревуном). Через чотири роки сталася визначна катастрофа. В Одеському порту спалахнула баржа з бензином, і вибухнула біля маяка, під час виведення з акваторії. На маяку лопнули шибки, а вогонь розплавив усі латунні та мідні деталі вежі. 1926 року шторм вибив у морі 10-метровий пролом в проході до маяку. На маяку залишився один доглядач, який був змушений протягом шести днів нести вахту на вежі. На сьомий день його, голодного і мало не дикого від самотності, нарешті змогли забрати.
Цей маяк був якраз тим, який описували різноманітні письменники та поети – Валентин Катаєв, Олександр Купрін, Едуард Багрицький та інші. Але побачити його сьогодні ми не можемо, оскільки цей маяк було підірвано 1941 при обороні Одесі. Його знищили, аби висока споруда не слугувала орієнтиром для ворожих артилеристів при обстрілах порту. У пам’ять про ті події маяк відобразили навіть на медалі «За оборону Одеси».
У 1950-1953 pp. Карантинний мол відновили — він отримав назву Рейдового. Потім на місці підірванного маяка встановили новий, з циліндричною вежею. За традицією його вирішили називати Воронцовським.
26-метрову вежу з ліхтарем виготовили на Кронштадтському судноремонтному заводі 1954 року. Світло маяка можна побачити за 15 морських миль. Усередині вежі змонтували апаратуру кругового радіомаяка та наутофон, силову частину звукосигнальної установки.
Маяк здатний безперебійно працювати на генераторах чотири доби. Досі були кілька аварій поряд з маяком. Зокрема, взимку 1993 року, маяк і мовляв були пошкоджені ізраїльським суховантажем ”Зим Антверпен”, що виходить із порту. А взимку 1998 року теплохід ”Зим-Одеса-1” пошкодив Карантинний мовляв та кабель, який живить маяк.
З 2011 року маяк можуть відвідати і пересічні туристи. З травня по вересень у вихідні проводяться екскурсія під назвою “Стежкою маячника”. У вересні 2019 року завершили модернізацію Воронцовського маяка. На маяку встановили новий світлооптичний апарат та додаткову лінзу, а також батареї: чотири сонячні, дві акумуляторні та одна гальванічна. Це дозволяє маяку працювати автономно. Також на маяку працює новий блок моніторингу.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
