Ізраіль зараз у заголовках усіх новин, хоча, те що там відбувається — лише бліда тінь того, що переживає наша країна та Одеса зокрема чи не щодня. І Одеса була одним з тих міст, які серйозно повпливала на формування як Ізраїля, так і багатьох його міст. Наприклад, перший мер Тель-Авіва, взагалі-то, жив в нашому місті.
Народився 25 лютого 1861 року в містечку Акимовичі біля міста Оргєєв у Бессарабії, отримав традиційне єврейську освіту. З переїздом батьків в Кишинів здав екзамени на атестат зрілості. З 1882 року проходив військову службу в Житомирі, де був поруч з революційною молоддю. Завершивши службу, переїхав з провінції в Одессу, навчався в школі “Труд” (вул. Базарна, 17), примкнув до народовольців, був арештований, восемь місяців знаходився в тюрмі.
Під впливом Л. Пінскера і М. Ліліенблюма приєднався до палестинофільського руху “Ховевей Ціон”. В конце 1880-х гг. виїхав у Париж, отримав освіту інженера-хіміка та завершив спеціалізацію в Ліоні на заводі по виробництву скла. У 1891 році повернувся в Росію, а в 1892 році поїхав в Ізраїль, отримавши пропозицію барона Едмона де Ротшильда заснувати фабрику скла в Тантуре (Дор) біля Зіхрон-Яакова. Затея виявилася малоуспішною, фабрика була закрита вже в 1894 році.
У 1897-1905 pp. Дизенгоф жив в Одесі, займався комерцією, відкрив невелику фабрику скриньок та валіз на вул. Болгарській, 66, активно займався громадською діяльністю. Його будинок відвідували поет Х.М. Бялик, батько “духовного сіонізму” Ахад-ха-Ам, редактор та видавець І.Х. Рівнницький, історик С. Дубнов та інші. Дизенгоф був делегатом 5-го та 6-го Сіоністських конгресів (1901, 1903, Базель), активно виступаючи.
У 1904 році в Одесі в придбаному приміщенні в Авчинніковському провулку, 12, відкрив товариство «Геула» з метою «експорту та імпорту різних товарів, а також закупівлі та перепродажу земельних ділянок у Сирії та Палестині», яке за програмою Національного земельного фонду займалося викупом з приватних рук земельних ділянок у Палестині з метою подальшої передачі їхній майбутній єврейській державі, у створенні якої ні Дизенгоф, ні його друзі, колеги та однодумці по Палестинському комітету анітрохи не сумнівалися.
Під час хвилі погромів, що прокотилася Росією в 1903-1905 роках, Дізенгоф разом із Володимиром (Зєєвом) Жаботинським збирав гроші на купівлю зброї для єврейської самооборони.
В 1905 Дізенгоф повернувся в Ізраїль. У 1909 році став одним із засновників єврейського кварталу Ахузат-Баїт біля Яффи, з якого згодом розвинувся Тель-Авів. Старожили Тель-Авіва з вуст в уста передають таку історію: одного прекрасного дня 66 сімей добровольців зібралися на березі Середземного моря, щоб провести лотерею, переможці якої отримають право вселитися в будинки, що будувались.
Щасливчиків виявилось 60, шість сімей відсіялися. Вони й стали першими городянами. А ще через п’ять років у Тель-Авіві, що помітно розрісся, з ініціативи Дизенгофа була заснована гімназія «Герцлія», викладання в якій велося на івриті.
У 1911 році Дизенгоф був обраний головою комітету нового кварталу, а з 1921 став першим мером Тель-Авіва і залишався на цій посаді (за винятком 1925-1928 рр.) до кінця життя, проявивши неабиякий талант організатора. З його ініціативи у ньому було створено сад Ган Меір – на зразок одеського міського саду.
Дизенгоф пророкував містечку, що тільки-но народилося, велике майбутнє. Людина спонтанна і непередбачувана, вона часто поводилася по-дитячому. Так, одного разу мер запросив журналістів на урочисте відкриття морського порту.
Зібралася добра сотня репортерів, багато хто тягнув по піску важкі фотокамери. Яке ж було обурення кореспондентів, коли їхнім очам відкрилося море, яке ніскільки не змінилося за останні кілька діб.
«Леді та джентельмени! – звернувся Дізенгоф до розлюченого натовпу. – Я ще пам’ятаю той день, коли в Тель-Авіві не було морського порту».
Скандальна витівка Дизенгофа виявилася пророцтвом: порт був побудований, але… через чверть століття!
Сьогодні, після реконструкції розпочатої декілька років тому фонтан на площі Дізенгоф виглядає інакше. Але років тридцять тому співаючий вогнедишний фонтан, плід творчості відомого скульптора Яакова Агама, вважався однією з найвизначніших пам’яток Тель-Авіва. Зверху, з площі, відкривається сюрреалістична картина: кричуща еклектика! Сучасні будівлі є сусідами з присадкуватими спорудами першої половини ХХ століття.
Якщо повернути на північ і вирушити по Дизенгоф пішки, йти доведеться досить довго – аж три кілометри. Дізенгоф – одна з найдовших вулиць у Тель-Авіві. Між іншим, до 1934 року вона мала зовсім іншу назву: 187-th Street. Чому не перша і не дев’ята, а 187-та? Мабуть, Дізенгоф продовжував мріяти: йому здавалося, що Тель-Авів стане філією Нью-Йорка.
Іменем Дизенгофа названа вулиця в Тель-Авіві, що стала однією з найпопулярніших вулиць міста, якою так само, як Дерибасівською, “гуляють поступово”, а площа міста носить ім’я Ціни, його дружини.
Помер легендарний мер міста 23 вересня 1936 року. Все своє майно Дізенгоф заповів музею Тель-Авіва. В Одесі на вулиці Осипова (раніше – Ремісничій), 30 на честь М. Дизенгофа встановлено меморіальну дошку. Нагадаємо, саме тут він жив.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
