Всі ми не раз мали можливість переконатися в нехитрій істині, яка полягає в тому, що не все велике – значне, так само як і не все мале – мізерне. І одним із прикладів тому — коротка, всього у два квартали, вулиця Гоголя, на якій гідним чином була представлена колись стара комерційна Одеса.
Аристократична та романтична Надєждінська, що отримала в 1902 році ім’я класика російської літератури Миколи Васильовича Гоголя, не тільки ажурно-вишукана, а й позбавлена суєти нової, «перелицьованої» Одеси. На жаль, рука реставратора стерла віковий наліт і з будинків Надєждінської, але не зіпсувала того, що багато років служило предметом гордості її мешканців чистоту ліній, зухвалість фасадів та ностальгічний затишок старих одеських двориків.
Окраса будь-якої королеви починається з корони. Саме такою короною для вулиці Гоголя став знаменитий «Шахський палац», вигляд якого з боку бульвару Мистецтв затьмарює розташовану навпроти непоказну п’ятиповерхівку — єдиний залишений тут кимось символ радянської доби, який таки примудрився зіпсувати парадну браму вулиці.
Витонченим і хитромудрим англійським замком на Гоголя, 2 одесити завдячують польському архітектору Феліксу Гонсіоровському, який у 1852 році побудував його для свого співвітчизника шляхтича Зенона Бржозовського. Залишається лише здогадуватися, як пан Зенон за часів масової забудови менш престижних та мальовничих місць в Одесі примудрився відхопити собі ділянку з видом на море, яка раніше була відведена під військовий госпіталь.
Незважаючи на протекцію Франса де Волана, госпіталь для доблесних захисників південних кордонів Новоросії, розпочатий у 1794 році, незабаром перетворився на майже радянський «довгобуд» і на рубежі 18 та 19 століть був розібраний. А на його місці за 50 років з’явився справжній палац, який поповнив численний список «іменних» будівель Одеси, що відобразили смаки, натуру та фінансові можливості своїх власників.
Судячи з палацу, Бржозовські були людьми як заможними, а й досить замкнутими, холодно-неприступним і зарозумілим. Що, однак, не завадило їм відвести частину приміщень під прибутковий будинок. І навіть взяти на постій на початку 70-х років 19 століття потомственого почесного громадянина Одеси Федора Олексійовича (Абрамовича) Рафаловича, голову знаменитого торгового дому «Федор Рафалович та К», який проживав у палаці кілька років аж до переїзду до будинку Катаказі на Катерининській площі , 5.
Завдяки одному зі своїх постояльців будинок Бржозовського на початку 20 століття отримав і «народне» прізвисько «Шахський палац», що намертво приклеїлося. Щоправда, на той час, за твердженням краєзнавця Олега Губаря, сам палац уже належав польському аристократу графу Йосипу Шенбеку і був зданий в оренду перському шаху Мохамеду Алі.
Шах, що втік до Одеси після державного перевороту, таки встиг добре покуролесити в Південній Пальмірі і, як свідчить легенда, навіть скидав з маленького низького балкончика, що виходить на вулицю Гоголя, своїх дружин, що провинилися. За радянських часів у «Шахському палаці» довгий час розташовувався Будинок народної творчості.
В результаті відданий на поталу архітектурний шедевр Гонсіоровського в результаті набув обтяжливого вигляду, яким сьогодні також може «похвалитися» Воронцовський палац. Останні кілька років у відреставрованому будинку Бржозовського на Гоголя, 2 розташований головний офіс Морського транспортного банку.
Не меншою любов’ю одеситів користується і будинок № 7 по вулиці Гоголя, збудований у 1899 році за проектом архітектора Льва Влодека і названий у народі «домом з атлантами». До 1917 року він належав родині потомствених почесних громадян Одеси Фальц-Фейнів, рід яких «сколотив» свій капітал на вівчарстві і прославився безліччю гарних справ на різних теренах.
Зокрема, саме їм ми завдячуємо створенням унікального парку в родовому гнізді Асканія-Нова. Фальц-Фейни фінансували добрий десяток різних благодійних організацій. Також вони зібрали знамениту колекцію полотен російських живописців.
Знаменита німецька сім’я більшу частину часу проводила на Херсонщині. В Одесі ж займала особняк №5. Він разом з будинком №7, що здавався до 1917 року підприємливими власниками в оренду, становить єдиний архітектурний ансамбль.
Сьогодні на згадку про Фальц-Фейнів на будинку № 7 встановлено меморіальну дошку, а два атланти, що тримають на плечах земну кулю, начебто символізують могутність німецького роду, який зумів вижити і не прогнутися під тяжкістю революції, еміграції, злиднів та принижень.
Будинок №9 на вулиці Гоголя відомий тим, що з 1915 по 1941 рік у ньому проживав видатний одеський учений-офтальмолог Володимир Філатов. Тут же, у квартирі Філатова, після революції знайшов притулок нащадок засновника знаменитої одеської лазні Ісааковича та її останній законний власник Олександр Данило Самуїлович Ісаакович.
Викладач анатомії та фізіології Новоросійського університету, потомствений почесний одесит після 1917 року не лише втратив спадковий бізнес, але й залишився без даху над головою. Ніхто не згадав про те, що Олександр Данило не просто син свого батька, відомого на всю Одесу Самуїла Ісааковича, а й професор, науковець, меценат.
Практично кожен будинок на вулиці Гоголя не тільки красивий і неповторний у своїй архітектурній пишності, але й багатий на історію. Так, у будинку Льюїкса (№ 12), відомому сьогодні як обитель технічної творчості, свого часу розміщувалося Одеське міське кредитне товариство, а в будинку № 23 у 1914 році кілька місяців «квартувала» редакція «Грецької зірки», однієї з небагатьох газет, що виходили в Одесі мовою Гомера та Епікура.
Не менш привабливі та мальовничі дворики на вулиці Гоголя, бо вимощені італійським вулканічним каменем. А у дворі будинку № 9 навіть збереглася стара криниця для збору дощової води, яка, мабуть, колись дуже давно служила своїм господарям основним джерелом дефіцитної вологи.
Як і сама вулиця, дворики на Гоголя сьогодні здаються дивовижною оазою тиші та спокою. Дерев’яні перила внутрішніх галерей зберігають тепло рук не одного покоління одеситів, і практично в кожному дворі-колодязі є затишний куточок із блюдечками та консервними банками годівниця для різномастних та різновікових котів та кішок. Вони підозріло косять своїми хижими очима на чужинців і за звуком кроків дізнаються тих, хто щодня приносить їм їжу. Тому якщо будете тут, не забудьте прихопити для них щось смачненьке.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
