Є в нашому місті Італійський бульвар. І назва ця в Одесі з’явилась зовсім недарма. Адже італійці зробили свого часу великий вклад у розвиток приморської перлини. Сьогодні ми поговоримо і про них, і про вулицю.
Задовго до заснування Одеси на цьому місці була портова стоянка генуезців. На їхніх картах (портоланах) з 14 століття на березі Одеської затоки позначено якірну стоянку Дженестра (так італійці називають степову рослину — Дрок).
Наприкінці 18 століття, італійці становили близько 10% населення Одеси. У першій чверті XIX століття італійці відігравали таку серйозну роль у торговому житті міста, що вивіски установ та магазинів складали російською та італійською мовами. Так, на табличці Дерибасівській красувалося Strada di Ribas.
До посилення ролі французів (Рішельє, Ланжерон тощо) в Одесі, діловодство у міській торгівлі: векселі, рахунки, чеки, ділові договори, комерційне листування, бухгалтерія — все складалося італійською мовою.
Італійська мова, як обов’язковий предмет, викладалася в Рішельєвському ліцеї до 1837 року, а в Рішельєвській гімназії викладання італійської мови було скасовано тільки в 1864 році. Навіть у церковному училищі при євангелічній церкві, відкритому в 1824 навчали італійській мові.
Перша трупа в Одеському театрі була повністю італійською. Італійські скульптори, ювеліри та майстри кам’яних виробів – мармурники – були відомі в Одесі з моменту виникнення міста. Досі сходинки ґанків старих одеських будинків сяють білим італійським мармуром, а місто в деяких місцях вимощене Мальтійською лавою або «ліворнським каменем».
Якщо пройти з Привокзальної площі у напрямку Куликового поля й обійти його з правого боку, ви опинитеся на Італійському бульварі. У цьому районі біля вокзалу він виглядає як вузька сіра вуличка, що на перший погляд мало чим відрізняється від інших. Проте, проникнувши глибше, ви знайдете чудові старовинні вілли, що високо піднімаються над сучасними «скельцями». Наприклад, одна з таких вілл – готель і клуб «Палладіум», де часто збираються зірки та влаштовують гучні нічні вечірки для студентів.
Італійський бульвар – це та частина Старопортофранківської вулиці, яка простягається від Земської до юнкерського училища і була відзначена на мапах міста ще у 1902 році. Цей бульвар декілька разів змінював свою назву: то був названий на честь Михайла Томаса (керівника Червоної гвардії в Одесі у 1917 році), то він став відомий як Спортивна вулиця через стадіон, що будувався поруч. Але тільки в 1994 році бульвару повернули його історичну назву.
За словами краєзнавців, цей бульвар отримав свою назву на честь італійських художників і архітекторів, які активно сприяли формуванню обличчя нашого міста. Відомо, що серед перших заморських архітекторів був Франческо Боффо. Його концепція лягла в основу ансамблю площі, де розташовані Потьомкінські сходи, а також і самі сходи є його проектом.
На Італійському бульварі ви можете побачити старовинний особняк в готичному стилі. За даними архіву, в 1891-1893 роках тут розташовувався госпіталь Товариства Касперівських сестер милосердя Червоного Хреста. Також поблизу розташований стадіон «Спартак». Доречі, тут є і пам’ятник самому колишньому гладіатору, що навіть внесений до реєстру пам’яток.
Недалеко у строгій, але вражаючій споруді розташовувалося училище для юнкерів. У своїх мемуарах «Стара армія» білогвардійський генерал Антон Денікін описував епізоди, коли різноманітні матері, мріючи знайти синові відповідну наречену, майже організовували полювання на юнкерів.
Так от, Одеське училище було в цьому одним з перших – там царювала мережа спокусниць, вдовиць невеликих чиновників та осіб невизначеного соціального статусу, які мали доньок на виданні. Ця гра починалася з вигаданого знайомства з юнкером, про якого напередодні ретельно дізнавалисьвсе що можна. Юнкера запрошували до будинку, де він і поступово ставав «своїм», проводячи там усі відпусткові дні, користуючись турботою та увагою. Перед тим, як він ставав офіцером, ця близкість часто перетворювалася на заручини, які закінчувалися по-різному: одруженням, життєвою драмою або просто дарма витраченим часом та матусиними коштами.
Проходячи повз училище, ми виходимо на початок Італійського бульвару, що перетинається з Французьким бульваром. Саме тут знаходиться історичне місце колишньої юнкерської школи, яка у XIX столітті практично дала першу назву цьому бульвару. Згідно зі стенограмою засідання міської думи Одеси 1902 року, «відповідно до національностей, що заселили Одесу після її заснування, деякі вулиці отримали назви: Грецька, Єврейська, Болгарська, Арнаутська і т.д. На жаль, згубилася назва Італійської вулиці».
Хоча в народі бульвар вже давно називали Юнкерським, офіційно він отримав назву Італійського за рішенням думи. Бульвар складався з двох алей, і навіть розглядали плани створення велотреку, але частина алеї стала частиною майбутнього стадіону «Спартак».
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
