Одним із перших священиків, який стояв біля витоків заснування Української греко-католицької
церкви (УГКЦ) в Одесі був Ілля Кливак. Проте його місіонерська діяльність належним чином ще не вивчена науковцями.
Народився майбутній священик у 1880 р. в селі Перемилові сучасного Гусятинського району Тернопільської області. Зростав він у глибоко віруючій християнській сім’ї. Початкову освіту Ілля
Кливак здобув у тернопільській гімназії. Після її закінчення юнак вирішив стати священиком. Духовну освіту І.Кливак одержав у тернопільській духовній семінарії, яку успішно закінчив 1908 р.,
отримавши сан священика.
Саме з цього часу розпочинається його проповідницька діяльність. Проте на жаль церковна праця І. Кливака на західноукраїнських землях тривала недовго. Дуже складним для діяльності священика був період Першої світової війни, яка принесла для населення та її греко-католицької церкви багато горя і страждань. З окупацією Східної Галичини російськими військами І. Кливак був заарештований і вивезений до Симбірська.
Лише у 1915 р. священик одержав свободу і повернувся із заслання спочатку на терени Східної Галичини, а згодом і оселився в Одесі.
Проте на сьогоднішній день через відсутність документальних свідчень неможливо точно встановити чи з власної ініціативи О.І.Кливак здійснив свій візит до нашого міста. Сучасні історики О. Музичко та Т. Вінцковський схиляються до думки, що приїзд священика до м. Одеси був здійснений за ініціативою митрополита А. Шептицького.
Свідченням цього є те, що один парафіянин греко-католицької церкви зазначав: «В Одесі отець
перебував за дорученням глави УГКЦ. На подорож священика благословив митрополичий вікаріат у Києві, а дозволив відправляти Службу Божу в місті о. Тиряк – римо-католицький єпископ. При одеському костьолі І. Кливаку було надано тимчасове приміщення».
Опинившись, в Одесі священик активно почав займатися не лише церковною, але й громадською діяльністю. У 1917 р. в місті створюється Український комітет допомоги виселенцям Галичини та Буковини. До складу даного органу входило понад 120 осіб, серед них були як місцеві українці так і відомі галичани. Чільне місце у засіданнях належало о. І.Кливакові, який став заступником українського комітету допомоги.
Причинами утворення Українського комітету допомоги стали потреби в облаштуванні повсякденного життя, яке в умовах міграції було нестерпним. Головними проблемами знедолених вигнанців стали безробіття, хвороби, відсутність житла. Влада не мала можливості допомогти громадянам ворожої держави, тому змилостивитися погоджувались недержавні структури – польський або російський комітети допомоги біженцям.
Як засновник комітету І.Кливак опікувався й освітянським життям одеситів. Завдяки зусиллям священика при римо-католицькому костелі в Одесі відкрилася україномовна школа, на започаткування якої погодився єпископ римо-католицької церкви о.Кеплер.
Пріоритетним завданням о. Іллі Кливака в Одесі була побудова храму для віруючих Західної України. Вказані наміри священика пояснювалися тим, що під час революційних подій 1917 р. багато представників греко-католиків поселилося в різних регіонах Південної України, в тому числі і в вище зазначеному місті.
Спочатку, у зв’язку з відсутністю своєї церкви, богослужіння здійснювалися в приміщенні католицького костьолу. Тож 5 червня 1918 р. о.І.Кливак та віруючі греко-католики надіслали листа
митрополиту А. Шептицькому, в якому містилося прохання допомогти побудувати храм для віруючих Західної України в Одесі.
Автори наголошували: «В Одесі та окрузі її є чимало наших вірних, як здавен осілих тут, так і недавно прибулих сюди, – українців Галича і Холма, а також руських та білорусинів. Вони, розкинуті по безкраїх степах Низової України, як родинами, так і одинокими особами, здавен вже вмирають з голоду духовного. Їх треба згуртувати в одне стадо Христове».
Незабаром греко-католики вже звернулися з відозвою до митрополита про збір пожертв на побудову свого храму у місті. Одним із перших відгукнувся А. Шептицький, який надіслав матеріальну допомогу на розбудову церкви. У листі до митрополита І. Кливак дякував не лише за фінансову поміч, але й за відправлені в Одесу книжки.
За ініціативою священика вони були розпродані за 200 рублів, частина виручених коштів пішла на побудову храму. І.Кливак звітував і про численні відвідування всіх можновладців Одеси, здійснених з метою отримання фінансової допомоги. Зокрема, він повідомляв, що ним було винайдено у тимчасове користування будинок за 3600 карбованців для церковних потреб.
У своїх листах до митрополита І. Кливак описував заходи, які він здійснював з метою поширення впливу УГКЦ. Це і виступи з лекціями в різних установах, в тому числі і в університеті, і публікація численних статей на релігійну тематику.
22 серпня 1918 р. о. І.Кливак повідомляв А.Шептицького про те, що влада виділила площу під церкву в дуже зручному та гарному місті, а Український комітет надав 10 тисяч карбованців на будівництво храму і 25 тисяч крб. на створення дитячого притулку. Маючи досить серйозні наміри стосовно розбудови греко-католицької громади, він планував згодом відкрити гімназію або український католицький ліцей.
Про свою церковну діяльність в Одесі І.Кливак регулярно доповідав митрополиту. Зокрема, він описував місцевість, відведену під церкву: «Місце для церкви дуже пригоже, бо лучить місто з двома передмістями: Пересипом і Молдаванкою, чудний вид навкруги і домінує на оба передмістя, де живуть в більшості наші люди і має вид на море навіть, є місцем де сходяться трамваї з трьох чи чотирьох сторін світу».
Площа під храм займала близько 500 саженів вартістю у 250 тис. карбованців. Цілком ймовірно,
що земельна площа під майбутню церкву відводилася в районі сучасного Херсонського скверу. Однак плани священика стосовно церковного будівництва в Одесі так і не були реалізовані.
У документальних джерелах 1919-1920 рр. відсутні згадки про перебування І. Кливака в Одесі. Ймовірно у період більшовицького режиму йому було небезпечно залишатися в місті. Тому найвірогідніше, що десь на початку 1919 р., він виїхав з Одеси. Подальші роки свого життя І. Кливак провів у родинному селі Мшанець на Тернопільщині.
З такою ж завзятістю як і в місті священик розпочав жваву місіонерську діяльність на теренах Західної України. З приходом радянських військ на західноукраїнські землі І. Кливак повернувся виконувати свої священичі обов’язки, але за наклепом декількох селян він був звинувачений в антидержавній діяльності проти українського народу.
На основі цих звинувачень, за рішенням Тернопільського обласного суду, його засудили до
10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Після восьми місяців утримання в концтаборах І. Кливак у 1941 році помер.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
