Були часи, коли Одесу нагородили статусом третього міста імперії після Петербурга та Москви, навіть Києву надавши четверте, теж пристойне місце. Але в одному Одеса була беззастережно першою (і цього ніхто не заперечував) — Одеса була головним постачальником кави для всієї імперії. А оскільки кава була напоєм обраних, то нести тяжкий хрест обраності мусила й Одеса.
Кава завжди була вибаглива — зростала тільки в екзотичних країнах. Ось одеситам і вселяли: «Ви ж хоч не привереднюйте — раз у ваш порт везуть будь-яку екзотику, то кому як не вам зустрічати «човників» і приймати у них мислимі та немислимі сорти кави». От і везли жителі екзотичних країн до Одеси кавові зерна, а заразом і секрети їхнього приготування. Але не секрет, що торгівля секретами так затягує (шпигуни це знають), що приїжджі забували виїхати. Тому в Одесі множилася кількість кав’ярень, де подавали каву по-турецьки (у Карути), по-грецьки (у Амбразаки), по-абіссінськи (у Хрісолурі) і навіть, даруйте, по-варшавськи (у мадам Мадзілевської).
Звичайно, якби на те була її воля, Одеса не розголошувала б, що завалена кавою, і сама спокійно її попивала. Але одного разу сюди нагрянув Пушкін і всім розповів, як справи насправді. З того часу приховувати щось було вже безглуздо, і кофієм (так тоді говорили) довелося ділитися з усіма.
До того ж по Росії попливла чутка, ніби кава є не тільки лікувальним засобом, а й стовідсотково гарантуючим сексуальність. Відразу знайшлися подвижники, готові, як Луї Пастер вакцину, перевірити дію цього засобу, що розпалює, на собі. Адже саме він і саме в Одесі відкрив, що найприємніший вид кави — «кава в ліжко». Щоправда, цей рецепт вимагав певної зміни способу життя. Ось і довелося російському поету в Одесі перейти з усяких графинь і княгинь, які дуже непрофесійно подавали каву в ліжко вранці, на їхніх служниць.
Чутки про каву, що подається в Одесі, швидко поширилися Росією. І в Одесу попрямували ті, хто був не проти дізнатися, що таке кава по-одеськи. Так у різний час до нас приїжджали його пристрасні любителі: Міцкевич, Жуковський, Гоголь, Чехов, Бунін, Купрін, Гумільов та ін. Адже тут було і де скуштувати, і що випити. Дерибасівська та її околиці були просто усіяні кавовими закладами. Якщо колись в Одесі надумають поставити пам’ятник каві, наприклад на заміну колишньому пам’ятнику Катерині, то в його підставі мають стояти не чотири постаті, а значно більше: Келя, Отона, Пфейфера, Матео, Замбріні, Карути, Дур’яна, Робіна, Лібмана, Фанконі, Дитмана та інших Печеських, які подавали у своїх закладах відмінну каву.
Особисто ми б зарезервували там містечко і для простого козака Юрія Кульчицького, людини, яка навчила Європу грамотно пити каву. Справа в тому, що цей славний козак був родом із наших місць. Воюючи з турками, він потрапив до них у полон. Бігти вдалося у Відень, але й там звіряли турки, причому, звіряли витончено: самі пили якийсь темний напій, приготований із зерен, які вони завезли в мішках у столицю Австрії, але нікого не пригощали.
Австрійцям так захотілося скуштувати кави, що довелося вигнати турків, відібрати у них мішки із зернами та по-чесному поділити. Так Австрія здобула незалежність, але, що ще важливіше, австрійці здобули безкоштовну каву.
Але, скуштувавши напій, австрійці зазнали гіркого розчарування, точніше гіркого присмаку в роті. І тоді Кульчицький, хоч і був Юрій, знайшов Соломонове рішення: запропонував віддати мішки з турецькою кавою йому — він уже знав, що робити. За рецептом січових козаків він додав у каву мед та молоко, і жителі Відня від захоплення відкрили роти, але тільки для того, щоб влити в них божественний нектар, тобто каву. З того часу кава по-козацьки стала називатися «кава по-віденськи», і дуже сподобався Європі.
Ну що ж, ми лише поверхово торкнулися цікавої теми, як кава потрапила до Європи? Гаразд, торкнемося її ґрунтовніше. Про дивовижні властивості кави першими дізналися кози. Чи то пастух недодивився, чи то кози потрапили допитливі, коротше, поїли якихось червонуватих ягід і стали такими ж веселими, як закурені завсідники «Comedy club’a». А сталося це все в ефіопській провінції Каффа. Незабаром «каффа» трансформувалося в «кава», а потім у «каву». Ефіопи природно відкриття кізок вирішили тримати в таємниці. І втримали б, якби не ще одна кізочка. Загалом, одна місцева жінка мала нестримну потяг до моряків.
Один із них став до неї заходити. Пішов бартер: скільки вона йому наливала філіжанок кави, стільки він їй дарував незабутніх хвилин. А коли настав час піднімати вітрила, мадам вручила своїй зазнобі букет, природно з квіток кави, щоб паразит не забував незабутні хвилини і при нагоді заглядав до козочки. Морячок, не знаючи, куди йому тицьнути той букет, тицьнув його в землю. Тут природа взяла своє: квіти напрочуд розпустилися (прямо як моряки у звільнювальній), і коли корабель прибув до Європи, та підсіла на каву.
Заради справедливості треба сказати, що кава не тільки корисна, але може бути і шкідлива. Наприклад, у тій самій Одесі грецькі революціонери з таємного товариства «Філіки Етерія» для своїх таємних змов збиралися у кав’ярнях, де для відводу очей пили багато кави. Кава піднімала тиск, кров ударяла в голову, і страшно тягнуло щось зробити. А оскільки нічого крім революції справжні революціонери робити ніколи не вміли (а, головне, не збиралися), то стало зрозуміло, що кава у великій кількості шкідлива. Про що постійно попереджають лікарі та розумні одесити.
Підпишіться на Телеграм Моя Одеса 
!
