Цю будівлю одесити знають як «шахський палац». Насправді ж будувалась вона зовсім не для шаха, і головним призначенням нового палацу було своєрідне суперництво з іншим відомим палацом. Детальніше про це, та звідки з’явилась відома нам назва – читайте далі.
Палац будували за проектом знаменитого архітектора Фелікса Гонсіоровського у 1852 році. Замовником будівництва виступив польський зерновий магнат Зенон Бржозовський, який став першим власником будівлі. У 1886 році він подарував будинок своєму синові, Івану Бржозовському, після смерті якого палац успадкували його сини Владислав і Тадеуш.
Місце було вибрано просто ідеально. Палац звели над урвищем біля моря. Гонсіоровський був шанувальником стилів епохи неоренесансу та неоготики, і завдяки цьому йому чудово вдалося втілити свої архітектурні переваги в Шахському палаці, який згодом став головною гідністю Морської вулиці та бульвару Мистецтв.
Для облицювання використовували інкерманський камінь, привезений із Криму. За задумом архітектора, фасадом палацова садиба була звернена до моря. Перед входом до неї розташовувався фонтан. Завдяки своїм потужним, неприступним стінам, зубчастим вежам і стрілчастим аркам, що піднімаються, він ніби овіяний аурою середньовіччя.
1908 року в персидському Тебрізі почалося повстання проти влади шаха. У січні 1909 р. прихильники конституції, підтримані бахтіарськими ханами, які прагнули зміцнення свого впливу, захопили владу в Ісфахані. Почалося повстання у Гіляні (зокрема, в Решті та інших містах Гіляна). Того ж року азербайджанський соціал-демократ Хайдар-хан організував замах на Мохаммед Алі-шаха. Шах уцілів. У Буширі, Бендер-Аббасі та деяких інших містах та районах Ірану до влади прийшли супротивники шаху.
13 липня 1909 р. повстанці вступили до Тегерану. 16 липня зібралася Надзвичайна національна рада у складі керівників федайських та бахтіярських загонів, колишніх міністрів та депутатів першого Меджлісу. Цей своєрідний «уряд» оголосив про скидання Мохаммеда Алі та про передачу влади його 11-річному синові Ахмаду. Мохаммед Алі був змушений сховатися в російській місії, а потім виїхати у вигнання до Росії.
У пошуках нового притулку Мохаммед приїжджає до Одеси. Звичайно, це місто не залишає його байдужим, і він поселяється в цьому чудовому замку, орендуючи його. Шах, що звик до пишного гаремного життя, звичайно ж, не міг залишатися тут один, тому надалі він, як у себе на батьківщині, оточує свою персону численними слугами і гаремом із 50 наложниць. В одному зі своїх листів до англійського прем’єра Гладстона Мохаммед Алі чи то жартома, чи то всерйоз писав, що «краще прожити 50 років з однією дружиною, ніж один рік із 50-ма дружинами». Розповідали, що наложниць, які провинилися, він виганяв аж ніяк не через двері, а через балкон першого поверху, в настанову їм і на сміх людям.
Тим не менш, одесити запам’ятали шаха як доволі веселу та гостинну людину. Він жив тут доволі довго, аж до початку революції 1917 року. Коли в Одесі стало надто небезпечно перебувати, Мохаммед Алі змушений був знову тікати від революціонерів куди подалі, вже вдруге у своєму житті. Решту свого життя він прожив в Італії, де і помер.
Після революції 1917 року будинок перейшов у державну власність. Його зовнішньому вигляду не приділялося належної уваги, не проводились відповідні реставрації. Більш того, цей особняк, а також службові споруди та дворові споруди найчастіше використовувалися під різні організації та установи.
Тут проводилися ремонти, кожний на свій смак і лад, та всілякі перепланування. Такий безжальний підхід не сприяв збереженню культурної спадщини у первозданному вигляді. Інтер’єри палацу були втрачені: нащадки не зможуть вже побачити найкрасивішу мармурову обробку, кахельні каміни та паркет, старовинні меблі, картини та статуї. На щастя, архітектурний ансамбль суттєво не змінився. Завдяки капітальній реставрації 2000-2004 років Шахський палац, можна сказати, отримав нове життя.
1999 року його передали в оренду акціонерному товариству «Синтез Ойл» з умовою проведення ремонтно-реставраційних робіт, дозволивши виконати часткову реконструкцію. Роботи завершили 2001 року. У рамках реставрації було змінено багато чого: з’явився ажурний паркан по периметру території, в’їзна арка, було добудовано другий поверх над стайнями господарського корпусу.
Наразі будівля належить ТОВ «Укрінтерінвест», яке здає приміщення в оренду АТ «Ексімнафтопродукт». Влітку 2021 року було оголошено про плани чергової реставрації палацу, але поки що вони так і не дішли до реалізації.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
