Сьогодні морський вокзал в Одесі – одна з візитівок міста. Але він міг бути зовсім іншим, якби був збудований на десяток років раніше. Нажаль, сьогодні цей архітектурний шедевр пошкоджено внаслідок російських ударів.
Спочатку морського вокзалу як такого в Одесі не було. Пасажирські судна за радянських часів швартувалися до Військового молу. Там же розташовувався і непоказний двоповерховий будинок, що до 1968 року виконував функцію морського вокзалу. Потрапити до нього можна було з вулиці Приморської праворуч від Військового узвозу – через портові ворота та залізничні колії.
Вже після Другої світової війни, коли сталося зростання пасажиропотоку, виникла потреба будівництва в Одеському порту морвокзалу. Перші проекти на Новому молі з’явилися на початку 50-х. За своєю архітектурою це були класичні ампірні споруди, оточені колонадами, портиками та увінчані високим шпилем. Проте реалізацію розпочали не одразу. З приходом до влади Хрущова проект було переглянуто. Змінився як зовнішній вигляд, а й місце розташування, його пересунули в середину Нового молу і зробили «кубічним», у дусі конструктивізму і функціоналізму, але при цьому зберегли характерні для ампіру колони.
Пізніше проект ще кілька разів переглядався, і лише до 1960 року архітектори В.П. Головін та В.К. Кремляков запропонували звести величезну будівлю, що імітує стрімкі обводи пасажирського лайнера. До якої, власне, ми всі звикли.
Будівлю морського вокзалу ввели в експлуатацію 1968 року, хоча більшу частину робіт завершили до запланованого терміну — 50-річчя революції 1917 року, тобто ще у 1967 році. Перед цим будівельникам довелося на 70 метрів подовжити Новий мол, а на його нульовому рівні спорудити величезний складський комплекс.
Після будівництва морського вокзалу Новий мол одночасно приймав і пасажирські, і вантажні судна. На ньому зберігалися вантажні крани, а вздовж причалів йшли залізничні колії. Для зручного переходу на пасажирів на борт лайнерів були пересувні трапи-мости.
Крім морського вокзалу, одночасно з ним побудували також вхідний павільйон з вулиці Суворова (Приморської) з ескалаторами, а лінію старого фунікулера, що проходила вздовж Потьомкінських сходів, замінили на сучасний тоді ескалатор. Над залізничними коліями станції Одеса-порт збудували міст-віадук.
У первозданному вигляді морський вокзал простояв до початку 1990-х. До 1994 року будинок капітально відремонтували, при цьому більшу частину первісних інтер’єрів замінили на більш сучасне оздоблення. Замість складів на підземному рівні влаштували величезний концертно-виставковий зал, розширили внутрішні приміщення морвокзалу та влаштували яхт-клуб. Потім, до 2001 року, на Новому молу звели висотну будівлю готелю, що спочатку належала до готельної мережі «Кемпінські», але потім виведена з-під її управління через дефекти конструкції.
Величезну бронзову статую «Золоте дитя» неможливо не помітити на вході до морвокзалу. Спочатку вона може здатися дивною та незрозумілою. Проте, у неї автор проекту вклав виразний символізм.
Скульптура з’явилася в Одесі в 1995 році (будувалася з 94-го року) і була приурочена до двохсот дня народження нашого міста, перлини Чорного моря. Зазвичай твори автора проекту, Ернста Нєізвєстного, мають похмуріший характер, але саме цей подарунок Одесі замислювався спочатку як світлий і несучий силу в найпозитивнішому ключі. Дитина, що сидить у незвичайному ложі, здається м’якою, і її округлі форми ніжні і беззахисні, і при цьому в цьому маленькому створенні вже відчувається сила майбутнього Атланта.
Композиція символізує щось, що народжується як нова надія – це символ майбутнього, вільного та сонячного.
Також тут можна побачити відому всій одесі «Дружину моряка». Ця скульптура не така величезна, як попередня, і символізм її буде простішим, але він настільки природний для морських міст, що його неможливо не розкрити.
Композиція за розмірами приблизно сходиться зі стандартним людським зростанням. Ми бачимо жінку, яка тримає дитину. Її погляд спрямований у водні далині, де в однотонній туманній синяві моря блукає корабель, на якому працює чоловік цієї жінки. Жодних сумнівів немає: вона чекає на повернення цього корабля.
Скульптором виступив А. П. Токарєв. Композиція з’явилася на своєму рідному місці ще 2002 року і стала одним із символів Одеси.
У ніч на 25 вересня 2023 року військові Росії завдали чергового удару по Одесі. Зокрема, було пошкоджено будівлі морвокзалу та готелі «Одеса» — вибито скління (воно там було майже суцільне), у готелі спалахнула пожежа.
У російських каналах стверджується, що у приміщеннях готелю жили іноземні найманці, працював оперативний штаб із управління «зерновим коридором» і навіть знаходився штаб ВМСУ. Однак, ця інформація є абсолютним ідіотизмом — готель стояв темний, раніше він взагалі був відключений від комунікацій.
Таким чином, удар по готелю і морвокзалу – черговий приклад типового варварства російських агресорів. Що ж, після війни Одеса точно відбудує свій морвокзал, а от росіяни вже ніколи не відмиються від реноме варварів та дикунів, що «високоточно» знищують пам’ятки та архітектурні шедеври.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
