Нестандартні одеські вулиці: два Карли та 9 перейменувань

Одеса завжди мала унікальний характер, що відображається навіть у назвах її вулиць, площ і районів. Топоніміка цього міста — це своєрідна подорож крізь час, яка розповідає про історичні події, видатних людей, культурні традиції та навіть легенди, які назавжди залишилися частиною місцевого колориту.

Два Карли

Свого часу на перехресті Європейської вулиці та вулиці Грецької розміщувалась кав’ярня. Вона доречі мала ще дореволюційну історію, хоча в радянські часи звісно той заклад общєпіта нічого спільного з дореволюційним кафе не мав.

В часи комунізму вищезгадувані вулиці мали назву Карла Маркса та Карла Лібкнехта. Гострі на язик одесити одразу ж прозвали кав’ярню «Два Карли». Цей заклад з легким присмаком антирадянщини успішно пережив 1991 рік, і працював навіть в роки незалежності. Закрився він лише відносно нещодавно, тому скоріш за все будь-який корінний одесит допоможе вам дізнатись, де саме можна знайти двох Карлів. Взагалі, це далеко не єдині вулиці, названі іменами німецьких комуністів. Були в Одесі вулиці Піка та Тельмана, наприклад.

Найдовша і найнедоступніша

Деволанівська вулиця була однією з найперших вулиць Одеси. Вона тягнулась вдовж червоних пакгаузів в бік пляжу. Поступово порт розростався, однак на вулиці залишалсь будинки і так вона і знаходилась на своєму місці, оточена портовими спорудами.

Друга Світова війна і поставила крапку в її фактичному існуванні. Будинки на вулиці були зруйновані, тому людей звідси відселили повністю. Сама територія порту остаточно стала режимним об’єктом, і фізично потрапити на цю вулицю вже можна тільки тим, хто має відповідні перепустки.

А щодо вулиць-рекордсменів, то їх теж в Одесі трохи є. Дивіться самі: Об’їзна дорога – 23 км, це найдовша вулиця. Найширша – Небесної сотні – 90 метрів, це навіть ширше за Хрещатик. Ще один гідний уваги рекорд — те, що на Хаджибейській дорозі – аж 523 номери!

9 перейменувань та одеський гумор

В Одесі жартують, що по один бік вулиці Водопровідної сидять, а по інший — лежать. Справа в тому, що з одного її боку знаходиться Друге християнське кладовище, а по інший — одеська в’язниця. Місце тут не дуже підходить для прогулянок, але, безперечно, кладовище цікавий об’єкт.

Щодо гумору можна також згадати Тираспольску площу. Одесити вимовляють її виключно як ТираспОльську площу. Якщо ж люди вимовляють ТирАспольська, то одразу можна визначити, що перед вами не одесит. Як і чому так сталось — невідомо, але кожен корінний одесит завжди виправляє заїжджих туристів, навіть якщо їх принесло з самого ТираспОля.

Що ж до перейменувань, то однозначним лідером тут буде вулиця Академічна. Спочатку ця вулиця мала назву Шарлоттинська, що походила від імені німкені Шарлотти Штаут-Велш, власниці маєтку, з якого вона брала початок. Однак через час поблизу виник хутір, відомий як Голопузівка, населяли його волоцюги та жебраки, через що він здобув сумнівну репутацію. У той період вулиця отримала назву Шарлотанська, що відображало характер місцевості.

Після приходу більшовиків хутір знесли, а на його місці облаштували літній дитячий табір. У цей час вулиця стала відомою як Табірна, а пізніше її перейменували на Піонерську, у дусі радянської ідеології. Після Другої світової війни її назвали Сплітською, на честь міста Спліт у Хорватії, яке стало містом-побратимом Одеси. Але зі зміною міжнародних відносин між СРСР та Югославією вулиці повернули назву Піонерська.

За часів, коли Одесою керував Едуард Гурвіц, вулицю було названо на честь Варламова, одного з його соратників, який трагічно загинув. Однак із приходом до влади політичного опонента Гурвіца Олексія Костусєва, вулиця знову отримала стару назву — Піонерська. Взагалі, мерські перегони в Одесі це був ще той боєвик, на відміну наприклад Запоріжжя.

Нещодавно вулиця отримала сучасну назву — Академічна, що пов’язано із розташуванням на ній одного з головних освітніх закладів міста — юридичної академії. Ця зміна стала символом нового етапу в історії місцевої топоніміки, яка, як і все в Одесі, несе в собі шар своєрідних історичних трансформацій та спроби віддалитись від колишніх політичних ігор та суперечок.