Стас Домбровський — це той ще персонаж. Людина, яка встигла побувати і поетом, і актором, і блогером, і навіть кандидатом у мери Одеси, але при цьому завжди балансувала на межі між творчістю та криміналом. Його життя нагадує серіал із купою сезонів, де кожен епізод додає нових поворотів. Давайте розберемося, хто він такий і чому про нього стільки галасу.
Стас Домбровський народився в 1979 році в Ізмаїлі, в родині двох художників, тобто з творчістю він зіткнувся ледь не змалечку. Але дитинство в нього було не з легких. Постійні сварки батьків гнали його з дому, і, як він сам розповідає, він мріяв згодом стати крутим кримінальним авторитетом. Замість цього в юності влип у наркотики, і це затягнуло його по повній.
До 35 років у нього вже були гепатит, ВІЛ і туберкульоз. Сам Домбровський стверджує, що його випустили з в’язниці ледь живим, на термінальній стадії СНІДу. Але саме це, за його словами, дало йому імпульс кинути наркотики й почати нове життя. Втім, займатись якоюсь професією Домбровський не поспішав, як ми скоро побачимо.
Як говорив сам блогер в одному з інтерв’ю: “У мене сім судимостей, 11 з половиною років провів у в’язниці, 20 років проколовся, тобто. у мене занижена самооцінка“. Попри весь цей треш, Стас виявився не без таланту. У 2010-х він створив в Одесі “Театр на Молдаванці” — місце, де ставили авангардні вистави, які реально чіпляли глядача. Наприклад, у 2018-му їхня “Лиса співачка” була відома по всьому місту — люди ходили, обговорювали, бо це було щось свіже й незвичайне.
Стас ще й вірші писав, виступав із лекціями про боротьбу з ВІЛ і наркозалежністю, розповідав свою історію. Виходило щиро, і багато хто його за це поважав. Але паралельно він завжди вмів вляпатися в якусь халепу, і це псувало йому карму. Втім, він на це слабо зважав, віддаючи перевагу популярності і дешевим скандалам.
Риторику він теж вживав відповідну. Наприклад, коментуючи відео з російськими полоненими навесні 2022 року, Стас заявив що вони гірші за тварин і поводитись з ними треба максимально жорстоко. Для когось це було більш ніж прийнятно (наш хлопець, дає жару), а для інших — треш, який лише розпалював ворожнечу. Ця його манера кидатися в крайнощі й зробила його “треш-блогером” — люди або фанатіли, або плювалися.
Стас із законом ніколи не дружив. У молодості він нахватав судимостей — дрібні крадіжки, наркотики, навіть бійка з копом. В 2016-му він публічно заявив, що побив свою дружину. Згодом він закрутив роман із 15-річною Сонею Кулагіною. В Одесі це викликало шалений хайп і осуд. Зрештою, він кинув дружину, одружився з Сонею, і в них народилося троє дітей. Ця історія лише підлила масла в його образ “хлопця без гальм”.
У 2020-му проти нього відкрили справу за хуліганство (ст. 296 КК України). Сам Стас і його адвокати кричали, що це помста за його тролінг одеської влади. У Приморському суді він влаштував справжній перформанс: прямо в залі порізав собі горло лезом, протестуючи проти арешту. “Якби я цього не зробив, про справу ніхто б не дізнався,” — казав він потім. Його команда наполягала, що справу перекрутили, звинувативши в груповому хуліганстві, хоча на відео він діяв сам.
Того ж року, щойно вийшовши з-під арешту, Стас вирішив іти в мери Одеси. Його кампанія була чистим шоу: він розповідав про свій гомосексуальний досвід, кидав провокаційні гасла. Перемогти не вийшло, але галасу в місті він наробив добряче.
Після початку війни в 2022-му Стас із сім’єю перебрався до Швейцарії. В Україні його оголосили в розшук за новою справою про хуліганство, вчинене групою (ст. 296 ч. 2). Деталей мало, але, судячи з усього, це пов’язано з його витівками в Одесі до від’їзду. У Швейцарії він не заспокоївся: продовжував строчити пости, гнобити чиновників і силовиків без доказів, поки більшість його акаунтів не заблокували за порушення правил.
У 2023-му Стас запустив проєкт “Піймай баригу — отримай кеш”, обіцяючи тисячу доларів за інформацію про закладчиків і три тисячі за тих, хто торгує наркотою на фронті. Нібито гроші давав якийсь мексиканський меценат, якого потім вирахували як Єгора Левченка — персонажа не менш мутного ніж сам Стас. Деякі ЗМІ активно піарили цю акцію, але Інститут масової інформації назвав це все “джинсою” — замовними статтями без позначки реклами. Мовляв, це був спосіб для Стаса і Левченка відбілити репутацію.
Левченко — окрема історія. Хтось називає його IT-бізнесменом і волонтером, а хтось — босом наркосиндикату “Хімпром”, який працював у Росії та Україні. СБУ шукала його за створення злочинної організації й відмивання грошей, але це не точно. Акція “Піймай баригу” виглядала цікаво, але багато хто сумнівався в її щирості. Критики помітили, що вона дуже схожа на російські кампанії їхнього МВС типу “Здай баригу”, і запідозрили, що тут може бути якийсь російський вплив або набор агентури для ФСБ.
У Швейцарії Стас не вгамувався. У 2023-му його звинуватили, що він “дурить” швейцарський уряд і вимагає гроші в дружини Левченка, але доказів цьому не було. Його пости проти українських посадовців тільки додавали масла у вогонь, і соцмережі почали банити його за деструктив. Але в лютому 2025-го Стас раптом видав відеозвернення, де просить вибачення в українців. Хтось повірив, що він реально переосмислив себе, а хтось вважає, що це просто трюк, щоб відмазатися від розшуку. В Україні він досі в базі МВС за хуліганство.
Підпишіться на Телеграм Моя Одеса 
!
