Під час громадянської війни, як відомо, деякий час Одесу контролював іноземний військовий контингент. Серед них були французи, греки, англійці та інші війська. Французи були найбільшим контингентом, але і англійці теж відзначились в нашому місті, хоча про це доволі рідко згадується.
Під кінець 1918 р. Великобританія не представляла для себе можливим відправку значних військових сил в Одесу і обмежувалась лише матеріальною підтримкою Добровольчої армії.
Відповідно до меморандуму 10(23) грудня 1917 р. між Англією і Францією було укладено секретну угоду, підписану Ж. Клемансо і Р. Сесілем про розподіл Росії на англійську і французьку «зони дії». До англійської зони увійшли Дон, Кубань, Кавказ, Середня Азія і північна частина європейської території Росії; у французьку – Україна, Крим, Одеса та Бессарабія. Головна увага Великобританії на той час була спрямована на Кавказ та Закавказзя.
Все це, однак, не завадило британським урядовцям відправляти військових спеціалістів на
допомогу антибільшовицькому рухові в Одесі протягом осені-весни. Наприкінці 1918 р. Одеса була переповнена чутками, що з дня на день в одеський порт прибуде військово-морський флот Великобританії.
В «Одесских новостях» за 10 листопада 1918 р. спростовувалось повідомлення, надруковане у київській газеті «Нова Рада», про те, що 7 листопада 1918 р. до Одеси підійшов англійський крейсер, який подав місту сигнал 6-ма гарматними пострілами, і що із нього на берег зійшла місія країн Антанти, яка в екіпажі поїхала у місто.
«Таким чином, «легкий крейсер», – писалось у даному номері «Одесских новостей», – який з години на годину очікувала одна з одеських газет, перетворився вже у фантазії якогось інженера-очевидця у не підлягаючий сумніву факт. І хто з киян тепер повірить, що англійці ще не прибули на українську землю?».
З приводу настроїв в Одесі відносно прибуття військових підрозділів Антанти в Одеський порт, білогвардієць князь Є.М. Трубецький у своїх спогадах писав, що всі заможні кола, які зібрались на той час в Одесі, мріяли «про пришестя варягів у будь-якому вигляді; все рівно, в якій військовій формі, аби варяги навели порядок… Ох, якби хоч англійці пришли, – говорили одні. – Адже краще панування чужоземців, ніж власний більшовизм«.
26 листопада 1918 р., приблизно о 2-й годині дня в одеський порт прибуло перше військове судно Антанти – англійський міноносець «Бівер» з генералом К.Р. Баллардом на борту. Міноносець пришвартувався у Платонівського молу.
Зустрічати гостей прибули морський міністр Української Держави А.Г. Покровський, представник Ради Міністрів Української Держави генерал Г.О. Раух, начальник порту В.А. Піні, градоначальник М.М. Богданович, інспектор Державної Варти С.О. Горностаєв, французький консул Е. Енно і представники Добровольчої армії – адмірал Д.В. Ненюков і полковник І.О. Ільїн, чини військово-морського відомства та інші.
Біля міноносця була виставлена почесна варта із офіцерських чинів Добровольчої армії. Після обміну привітаннями генерал К.Р. Баллард попрощався з представниками уряду гетьмана П. Скоропадського і запросив до себе у каюткомпанію французького консула Е. Енно і представників Добровольчої армії – адмірала Д.В. Ненюкова і полковника І.О. Ільїна для наради з ряду питань.
Під час свого перебування в Одесі генерал К.Р. Баллард спрямував свою увагу головним чином на з’ясування ситуації, що склалась у місті після повалення монархії у Росії. Особливо його інтересували переговори між представниками місцевої адміністрації і робітничими організаціями.
Починаючи з кінця листопада 1918 р., до евакуації військ Антанти з Одеси 4 квітня 1919 р. в одеський порт регулярно заходили військово-морські та транспортні судна Великобританії. Так, 27 листопада 1918 р., в Одесу один за одним увійшли два англійських міноносця – «№ 89» та «Нереїда». 29 листопада 1918 р. вранці на горизонті з’явився британський трьохтрубний, однопалубний крейсер 2-го рангу з мінними апаратами під назвою «Скірмішер».
О 12 годині дня він пристав до Платонівського молу. Першим на палубі «Скірмішера» з’явився англійський генерал К.Р. Баллард, який провів нараду з командиром крейсера, пов’язану з прибуттям військових суден в Одесу. Потім піднялись представники порту та адміністрації, які щиро привітали капітана та екіпаж судна. Крейсер «Скірмішер» належав до типу легких крейсерів,
так званих «Скаутів». Його тоннаж був близько 4 тис. тонн, а команда складалась із 350 чоловік. Крейсер прибув в Одесу зі Стамбулу.
4 грудня 1918 р. британський флот в Одесі нараховував один мінний крейсер «Скірмішер» і шість міноносців: «№ 08», «№ 29», «№ 51», «№ 89», «Бівер» і «Сенатор». Більшість антибільшовицьких політиків покладала великі надії на прихід західних союзників на Південь Росії, і зокрема в Одесу, називаючи це актом історичного значення. Самі ж союзники не надавали цьому такого
великого значення.
У зв’язку з важливістю прибуття англійських суден в Одесу, місцеве самоврядування приймали усі міри по їх забезпеченню і у першу чергу – нафтою та мазутом. Так, наприклад, міноносець «Бівер», на якому прибув в Одесу генерал К.Р. Баллард, був переведений з Платонівського молу у нафтову гавань для завантаження. А, 28 листопада 1918 р., у зв’язку з вимогою представників англійських суден забезпечити їх мазутом, градоначальством були прийняті негайні міри по його видачі.
На честь англійських офіцерів неодноразово влаштовувались банкети. Місцева небільшовицька преса була переповнена привітаннями на честь прибуття в Одесу військових та дипломатичних представників Великобританії. «На допомогу російському народові прийшов народ англійський. Нашому місту судилося побачити біля своїх берегів побідоносний англійський флот. І на цій зустрічі Великій Британії свій радісний привіт шле майбутня велика Росія», – писалось у передовиці газети «Одесский листок» за 22 грудня 1918 р.
Командування англійських міноносців, які перебували в Одесі, брало безпосередню участь в обговорені питання наведення порядку у місті і охорони порту. 9 грудня 1918 р. на англійському крейсері «Скірмішер» відбулась екстрена нарада представників союзного командування з представниками німецького командування Кохом і Діксом.
На ній розглядалось питання про охорону порту і передачу усіх функцій по його управлінню союзному командуванню. У завершенні було запропоновано німецькому командуванню не знімати караульні пости і охороняти порт ще день-два. 24 грудня 1918 р. англійський комендант порту звернувся до командира порту генерала Скворцова з проханням скласти список усіх суден, що знаходяться в Одеському порту, з вказівкою їх національності.
Представники англійського військово-морського відомства здійснювали перевірку стану російських суден, що знаходились в Одеському порту. Так, наприклад, 28 грудня 1918 р. вони оглянули цистерни наливного пароплава «Луч», заготовленні для прийому керосину, і запитали капітана, чи зможе дане судно, як тільки отримає розпорядження, відправитись за керосином в Батумі для союзного командування.
При допомозі англійського командування було відремонтовано телеграфний кабель Одеса-Стамбул і налагоджено зв’язок зі штаб-квартирою союзників у Стамбулі. Більшість станцій безпровідного телеграфу на усьому побережжі Чорного моря, і зокрема Одеська радіостанція, що знаходились у руках німців, перейшли під контроль англійців та французів, що відновило їх роботу. Було налагоджено урядовий та комерційний поштовий зв’язок Одеси з Великобританією.
Пошта відправлялася через російсько-англійську торгівельну палату регулярно два рази на тиждень, по середам і суботам. Почтову службу несли англійські міноносці, які доставляли кореспонденцію до Марселя, а звідти вона перенаправлялась у Лондон. Також, протягом листопада-грудня 1918 р. в Одесі перебував англійський капелан, роль якого тут зводилась переважно до інформування британських урядовців про ситуацію у місті. З прибуттям ввійськової ескадри Франції в Одесу наприкінці грудня 1918 р. уряд Великобританії призупиняє відправку сюди своїх військових спеціалістів.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
