Одеська вулиця Осипова простяглася від Єврейської до Малої Арнаутської. Вона перетинає вулиці Троїцьку, Успенську, Базарну та Велику Арнаутську. За час її існування на її території не відбувалось якихось визначних історичних подій, однак вулицяє доволі цікавою внаслідок великої кількості пам’яток.
Іменувалася вона, як у нас водиться, по-різному: Нижній Німецькій, Німецькій ремісничій, Ремісничій, імені анархіста Льва Тарло. Перші назви з’явились завдяки німецьким колоністам.
Після Другої світової вулиця отримала нову назву на честь героя оборони Одеси полковника Якова Осипова, з якої вже не перейменовувалась. Тому й зберегла у деяких місцях вуличні покажчики радянських часів, а це на наших вулицях уже рідкість.
Вулиця взагалі славиться безліччю меморіальних табличок, пам’ятників, панно та фасадно-воротних «розмальовок». Складається враження, що таку строгу вулицю намагаються урізноманітнити, бажано яскравіше.
Тут, на розі вулиць Осипова та Базарної, знаходиться бюст Міхая Емінеску біля будівлі консульства Румунії. На Осипова «проживає» і творіння Тетяни Штикало – кіт Рижик.
Ну а серед меморіальних дощок є і та, що присвячена чеканщику-ювеліру Ізраїлю Рухомовському, який жив на цій вулиці. Так-так, тому самому одеському ювеліру, який відтворив золоту тіару скіфського царя Сайтаферна.
Вона потрапила в Лувр і довгий час вважалася виявленим під час розкопок історичним шедевром, доки правда не випливла назовні. Тепер будинок з меморіальною табличкою, де жив Рухомовський – одне з найулюбленіших місць туристів. Сама табличка – не без цікавинки, як взагалі вся ця одесько-дивовижна історія: наш карбувальник дбайливо тримає в руках ту саму тіару.
І ще придивіться: одна з меморіальних дощок повідомляє, що саме на вулиці Осипова проживав перший мер Тель-Авіва Меїр Дізенгоф.
Сувора вулиця щосили намагається надати собі яскравості. Не злічити кількості стріт-артів на її старих фасадах. Тут вам і ціла композиція на теми літа, і звірятка, і велосипедисти, і розписані будки, і будиночки, що ніби з мультика.
Знайдете ви тут і шматочок «тої самої» Одеси з її жителями, які тримають у руках цей «одеколон», і морську тематику. Зустрінеться вам і карбоване панно «Курсантської юності присвячується». Не дивно: на Осипова знаходиться Морехідний коледж Одеської морської академії.
На вулиці Осипова майже немає будинків-розвалюх. На диво: на багатьох фасадах збереглася історична ліпнина. Ось уже справді є чим помилуватися!
Так, звичайно, є будинки, які так і просять про упорядкування їхнього зовнішнього вигляду, але все це поки не критично. Так само як і з дорожнім покриттям. В одних місцях – краса, інші демонструють, як їх мостили і упорядковували в різні часи.
І ось щоб усе це побачити, зробити свої висновки, чимось помилуватися, від чогось жахнутися, а часом дізнатися про незнайомі факти історії міста, щодо Осипова варто не проїхатися, а неспішно пройтися…
У 1893 році на Ремісничій вулиці за кошти купця Мойсея Карка збудовано скромну, але не позбавлену витонченості одноповерхову будівлю синагоги кравців. Ще у 1820-х роках за молодої тоді єврейської громади Одеси було створено благодійне Товариство «Малбіш Аримім» («Вдягаючий голих») для забезпечення одягом бідних членів громади.
Суспільство замовляло та закуповувало одяг з допомогою добровільних пожертвувань, внесків членів Товариства та відрахувань з «коробкового збору», тобто податку на продаж кошерного м’яса. З другої половини дев’ятнадцятого сторіччя Товариство «Малбіш Аримім» і синагога кравців перебувала у спеціально побудованому для них одноповерховому, квадратному у плані будинку.
Після 1920 синагога була закрита, Товариство було ліквідовано, і в будівлі розташовувалися складські приміщення. У 1992 році будинок було повернуто громаді і нині тут розташована синагога Бейт Хабад. Крім того, в будівлі нині знаходиться правління Одеської релігійної громади «Шомрей Шабос», редакція однойменної щотижневої газети, кухня для приготування кошерної їжі.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
