Ця картина була єдиною в своєму роді і Україні, і взагалі єдиним примірником картини Караваджо у нас в країні. Зберігалась вона в одеському музеї з початку минулого століття, але у 2008 році раптово зникла. Термінові пошуки нічого не дали. Лише згодом вдалось відшукати картину та затримати частину винних в її викраденні, однак це так і не повернуло картину до Одеського музею. Чому так сталося і що заважає — сьогодні в нашому матеріалі.
Картина Караваджо “Взяття Христа під варту”, намальована в 1602 році є чимось неймовірним. Уявіть: темна ніч, Іуда зрадницьки (щоб вказати хто тут саме Христос) цілує Христа, а римські вояки вже готові схопити його. Караваджо створив цю роботу для римської родини Маттеї, і це, мабуть, одна з його найсильніших картин. У ній стільки драми, емоцій, що аж мурашки по шкірі.
Це був пік його римського періоду, коли він умів одним мазком передати весь людський біль і напругу. Через пару сотень років, у 1870-му, цю картину купив у Парижі російський дипломат Олександр Базилевський і подарував великому князю Владіміру Романову. Потім, наприкінці XIX століття, вона якимось дивом опинилася в Одеському художньому училищі, а в 1924-му її передали до новенького Музею західного та східного мистецтва в Одесі. Там вона стала справжньою зіркою, поруч із картиною Франса Хальса, і люди ходили дивитися на неї, як на скарб.
Одеську картину Караваджо довгий час вважали оригіналом, але дехто раз-пораз виказував сумніви. У 2005 році, коли картину возили на виставку до Іспанії, експерти підтвердили її автентичність.
Проте існує інший варіант цього ж сюжету в Національній галереї Ірландії в Дубліні, який також вважають оригіналом пензля Караваджо. Є три версії: одеське полотно – оригінал, авторська копія або робота іншого караваджиста. Рентгенівські дослідження 2021 року довели, що одеська картина – оригінал або частковий оригінал Караваджо, але сумніви досі живлять чутки, які можуть бути навмисними, щоб знизити інтерес до твору.
Але в 2008-му Одеса просто оніміла від шоку. У ніч із 29 на 31 липня хтось украв Караваджо прямо з музею на Пушкінській, 9! Злодії діяли, як у кіно: розбили вікно на другому поверсі, обережно вийняли скло, щоб не спрацювала стара сигналізація, і винесли полотно 134×172,5 см. Міліція потім тільки руками розводила — сигналізація була ще з радянських часів, і ніхто її не оновлював, хоч про проблеми з охороною говорили роками.
До речі, це був не перший такий випадок: у 2005-му з цього ж музею поцупили картину Айвазовського. Влада знала про діряву охорону, але грошей на ремонт чомусь не знаходилося. Отак і втратили шедевр, який міг би радувати ще покоління.
Крадіжка викликала резонанс у Європі. Караваджо – один із найдорожчих художників, його етюди коштують 80 мільйонів доларів на аукціонах. Музей втратив свою гордість, а мистецтвознавці боялися, що картина зникне назавжди на чорному ринку. Люди приїжджали до Одеси, щоб побачити саме Караваджо, а одеських художників це надихало.
Пошук картини став міжнародною справою. У 2010 році німецька поліція за підтримки українських спецслужб провела операцію в Берліні. Ключову роль зіграв Роман Топилов, який виступив фіктивним покупцем. Німці спочатку не вірили, що Караваджо може бути в Німеччині, тому ретельно перевіряли факти. Це було справжнє випробування. Але коли докази підтвердилися, німецька поліція змінила ставлення й допомогла затримати злодіїв. Картину знайшли, але її стан шокував: крадії вирізали полотно з рами й складали в кілька разів, воно було сильно пошкоджене.
У 2010 році картину повернули до України, але не до Одеси. Її передали до Національного науково-дослідницького реставраційного центру в Києві, де вона отримала статус речового доказу в судовій справі. Це стало початком нової драми. Судовий процес у Подільському районі Києва затягнувся на роки, а полотно залишилося “заручником” бюрократії.
З 2010 року картина лежить у київському реставраційному центрі, але до її відновлення так і не приступили. Полотно визнали речовим доказом, і поки суд не завершиться, його не можна чіпати. Судова справа не рухається: з п’яти підозрюваних деякі померли, для інших минув строк позовної давності, а засідання не проводяться з 2016 року. Крадіїв відпустили, вони не з’являються на суд, а картина гине. Без належного зберігання полотно зазнавало незворотних ушкоджень. Воно не розтягнуте, з’являються мікротріщини, фарба обсипається.
У 2019 році реставрацію нарешті розпочали, сподіваючись завершити до 29 вересня 2021 року – 450-річчя Караваджо. “Це був би культурний тріумф для України,” – зазначала пресслужба музею. Але судовий статус усе ще унеможливлював експонування чи переміщення. Італійці пропонували безкоштовно відреставрувати картину в Мілані, але українська сторона відмовилася.
Поки одеський Караваджо припадав пилом, Італія тріумфувала. З 14 жовтня 2023 року по 14 січня 2024 року в палаццо Кіджі в Ариччі проходила виставка іншого варіанту “Взяття Христа під варту”. Реставроване полотно, визнане національним скарбом, приваблювало туристів і науковців.
Одеський музей сподівався повернути картину, але цього поки що так і не сталося. У червні 2024 року музею виповнилося 100 років, і повернення Караваджо могло б стати подарунком для міста, що входить до списку ЮНЕСКО. Але і цього разу картину не повернули.
Підпишіться на Телеграм Моя Одеса 
!
