Історія Грецької площі почалася ще за Франца Деволана, який складав перший містобудівний план Одеси, що народжувалась. За зразком архітекторів Стародавнього Риму було вирішено створити кілька незалежних центрів («осередків») міського життя, які б групувалися навколо ринкових площ. Одним із таких центрів і стала Грецька площа.
Ідеї Деволана реалізовували архітектори — брати Франц та Джованні Фраполлі. Забудова велася з початку XIX століття, а остаточно вид торгових рядів Грецького ринку склався до 1830 року. Грецька була також центром головної торгової артерії міста — транспорт, що піднімався з порту вулицею Гаванною, перетинаючи Дерибасівську, вільно в’їжджав на неї, а звідти через широкий Олександрівський проспект потрапляв на Старобазарну.
Грецька вулиця з Грецькою площею колись ділили місто на дві половини, для яких торгові лави (Грецький базар), що існували з 1822 по 1908 роки, залишалися головним ринком Одеси.
У 1830 р. у центрі Грецької площі заграли веселкою струмені Грецького фонтану. По периметру площі незамкненим кільцем розташувалися колони ошатної галереї, в глибинах якої гостинно розкрилися входи до численних магазинів і магазинчиків, де можна було купити все — і справді, як у Греції.
Політ фантазії одеситів, які завжди схильні до перебільшень на користь Одеси, змушував їх порівнювати колонаду Грецької площі з фрагментами Палацу дожів у Венеції або з Гостиним двором у Петербурзі.
До речі, свою назву Грецька площа отримала через те, що на вулиці, яку вона перериває, жили греки. Втім, в Одесі багато вулиць із подібним походженням назв: Єврейська, Польська, Італійська, Болгарська…
Грецька площа довгі роки була також важливим транспортним вузлом. Аж до 60-х років минулого століття там проходили або починалися багато трамвайних колій. У 1920-1930-ті роки з Грецької стартували трамваї на всі далекі маршрути: 20-й на Хаджибеївський лиман, 8-й на Куяльник, 29-й у Люстдорфі, 18-й на Великий Фонтан.
До будівництва автовокзалу в 1964 році на площі розташовувалась міжміська автостанція, а потім залишилися кінцеві зупинки автобусів, які пов’язували центр з околицями та новими житловими масивами. У 60-ті роки трамваї поступилися місцем тролейбусам, і площа стала кінцевою зупинкою кількох маршрутів: №5 — з Аркадії, №9 — з району Черемушок.
Архітектурний комплекс площі першопочатково складався з овальної будівлі в центрі та двох напівкруглих будівель з боків. Ці напівкруглі будівлі відділяли площу від Дерибасівської та Поліцейської вулиць.
Під час війни з німцями одна з них була зруйнована (з боку Поліцейської), і на цьому місці розбили сквер — ще одну ланку в ланцюжку скверів, розбитих на Олександрівському проспекті. Там також були центральні та бічні пішохідні алеї. А в середині минулого століття на Грецькій спорудили нову будівлю (ресторан «Київ»), яка повторювала форму старого і «дивилася» на площу напівкруглим фасадом.
Середину площі займав «круглий будинок», або, як його називали старожили, будинок Маюрова. На першому поверсі цього будинку по всьому периметру розташовувалися всілякі організації, пов’язані з торгівлею або сервісом: їдальня, міжміський телефонний переговорний пункт, майстерні, антикварні лавки. Втім, на сьогодні ми його вже не побачимо.
Молоде покоління одеситів вже не знає про цей будинок, а знайоме лише з торговим центром «Афіна», відбудованим на його місці. Від колишнього вигляду будинку залишилася лише імітація першого та другого поверхів. Його нова скляна надбудова, яка підняла будинок до семи поверхів, закрила з вулиці Грецької куполи відтвореного Спасо-Преображенського кафедрального собору. А на місці відомих торгових рядів, придуманих колись архітектором Фраполі, спорудили будинок-пластину з декоративно приставленою галереєю.
Старі будівлі на Грецькій стали руйнувати в середині 90-х з ініціативи тодішнього мера Едуарда Гурвіца, який хоч і пообіцяв відновити все в первозданному вигляді, проте обіцянки не виконав.
Одесити протестували проти знесення будинку, але до них ніхто не прислухався. Компанія «Механіки Україна» з легкістю знесла старовинний будинок і залишила Одесу без частинки її історії.
Раніше на площі була знаменита одеська «книжка» – ринок друкованої, аудіо та відеопродукції, аналог київської «Петрівки». 2005 року «книжка» переїхала на Олександрівський проспект.
А біля магазину «Філателія», розташованого у «Круглому будинку», можна було купити марки, монети і навіть жуйку. На той час у Радянському Союзі жувальну гумку не виробляли, а імпортну завозили моряки.
А ще у 90-х тут на дереві жив кіт, якого прозвали «Ваською». Він ніколи не спускався донизу, отримуючи їжу та все інше від людей. Одесити підкидали їжу коту на гілки дерева, а той ловив її та з’їдав. Йому навіть зробили на дереві будку. Але коли на площі почались реконструкційні роботи, кіт кудись зник. У цьому можна побачити навіть деякий символізм – кіт пішов, забравши з собою стару Одесу, якої ми, нажаль, більше не побачимо…
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
