Історія Старого кінного ринку бере початок у першій половині XIX століття. Одні одесити та дослідники вважають ринок найстарішим в Одесі, інші мають іншу думку. Та що казати, якщо заперечується часом і вік самої Одеси. Більше того, навіть не всі одесити можуть чітко сказати, якими саме вулицями він обмежується.
Торгівля худобою у перші десятиліття розвитку Одеси велася здебільшого на пустирях біля Херсонського тракту, що примикають до Херсонської площі (теперішній Новий базар). Довгі низки тварин тяглися через Пересип до Херсонської застави, потім піднімалися крутими підйомами в місто і на майбутній вулиці Кінній повертали до Нового базару.
Бурхливе зростання Одеси призвело до спеціалізації ринків і вже за правління Воронцова назріває необхідність створення самостійного ринку, націленого на торгівлю худобою. Така необхідність була викликана низкою наступних обставин.
По-перше, через збільшення потоку, крім Пересипу та Херсонської митниці, худобу почали приганяти до міста через Молдаванку та Тираспольську митницю, де облаштовувалися базари. У цих місцях вистачало пустир, придатних для торгівлі худобою і були водопої.
По-друге, Новобазарна площа поступово ставала центром міста, активно забудовувалася заможними городянами, яких сусідство з торгівлею кіньми, биками, коровами та іншою животою, що погано пахне, не зовсім влаштовувало.
Внаслідок вищезгаданих факторів у 1832 році міська влада прийняла рішення про створення Скотського базару, що має безпосереднє відношення до нинішнього Староконного ринку. Для ринку виділили ділянкц, що належала місту – за Петропавлівським храмом на Молдаванці. Влітку 1833 рішення було реалізовано і цю дату можна вважати датою створення нинішнього Староконного ринку. Але до цієї назви ще далеко, а поки ринок називався Скотським ринком.
Скотопригонні ринки оформлялися досить просто. Територія їх нівелювалася, подекуди підсипався щебінь, а потім на вирівняній поверхні встановлювалися дерев’яні огорожі відповідно до «сортаменту худоби». Висота вольєрів для верблюдів була, зрозуміло, вищою, ніж для овець чи ослів.
Кожен загін призначався для окремої популяції і мав пояснювальні написи, щоб ніхто, не дай Бог, не переплутав козу і корову. Кожна продана тварина підлягала документуванню (тобто отримувався квиток) , що легалізовувало сам факт купівлі-продажу. У «кондуктора» виступав державний чиновник, що ускладнювало збут краденої худоби викрадачами та конокрадами.
Приїжджі продавці та покупці зупинялися на найближчих заїжджих дворах, яких багато було поблизу Водяної балки. А свої ридвани та фури могли також залишати в особливому «гаражі» при Скотському базарі, де, до речі, можна було купити, продати, обміняти подібні ж транспортні засоби.
Постійні скупчення сотень людей, які здійснюють комерційні угоди, постійні торги, зумовлювали характер еволюції прилеглих вулиць, провулків, пустирів. День на відкритому повітрі серйозно підіймав апетит, а вдала покупка або продаж його тим більше розпалювала. Окрім того, в Одесі вистачало й інших спокус.
Коротше кажучи, ринок худоби мимоволі доповнився ринком харчів, фуражу, почали рішуче забудовуватися прилеглі земельні ділянки. Вийшло точно так, як на Новому базарі, коли значна його частина виявилася відірваною та забудованою цілим кварталом житлових будинків. Ось звідки з’явились у нас дві паралельні Княжі вулиці, хижо відхоплені біля базарної площі.
Тому незалежність Скотського базару протрималася недовго. На рубежі 1840-1850-х спеціалізований скотопригінний ринок переміщається на Нову Кінну площу, спочатку обмежену вулицями Степовою, Болгарською, Млиновою та Малоросійською. Після чого, ближче до середини 1850-х, за колишнім базаром скота закріплюється назва Старокінний.
Без скотарського ринку Старокінний мав би жалюгідно існувати у якості незначного окраїнного базарчика. Якби не одна щаслива обставина. Вся річ у тому, що заснування Скотського базару хронологічно збіглося з періодом влаштування та розквіту регулярних кінських ристань, так званих Новоросійських перегонів. Фактично такі змагання проводилися в Одесі ще за Ланжерона, проте офіційне, найвищо затверджене, оформлення вони отримали вже за Воронцова.
У зв’язку з цим у всьому краї різко зріс інтерес до кіннозаводства, купівлі-продажу породистих коней, і тому Скотський базар відвідували аристократи та їхні вихованці блакитних кровей. Реалізація спортивних коней серед такої багатої клієнтури супроводжувалася попитом і пропозицією мисливських та кімнатних собак, різноманітної амуніції тощо. Так до Староконного додалося інше, не менш відоме ім’я, — Охотницький, або Охотницька (ймовірно, малася на увазі площа).
З розвитком вітрильного спорту популярність у аристократії набула риболовля, яка була до того поширеною лише серед бідняків. Згодом з’явилася торгівля пернатими та іншими домашніми тваринами, що на багато десятиліть визначило обличчя Старокінного ринку як місця, де можна купити домашнього улюбленця та супутні товари.
Старокінний ринок сьогодні – це комплекс сучасних будівель та павільйонів, лотків та інших місць торгівлі з найширшим спектром товарів та послуг. У 2003 році було проведено перебудову ринку, під час якої за рахунок зносу прилеглих старих будівель Старокінний ринок розширив свою територію, повернувши землі і відновивши в певному сенсі історичну справедливість.
На ринку так само продаються тварини — рибки, кролики, собаки і кішки, пташки. Так само існує і незнищенний блошиний ринок, що з’являється у вихідні дні на прилеглих кварталах, на якому можна купити все, крім того, що потрібно в даний момент.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
