Сьогодні про цю людину майже не пам’ятають в Одесі, особливо не-єврейське населення. Втім, насправді його твори звучать у багатьох голівудських фільмах та відігравали суттєву роль у культурному житті єврейського народу. Давайте разом згадаємо цього композитора.
Марк Варшавський, автор популярних пісень на ідиші, народився 1848 року в Одесі, навчався у Житомирському рабинському училищі. Провчився лише рік в університеті в Одесі, але потім закінчив юридичний факультет Київського університету та служив присяжним повіреним у Києві. Під впливом свого старшого сучасника Гольдфадена («батька єврейського театру») став писати пісні на ідиші. Тривалий час Варшавський не записував свої пісні, не вірячи у їхню мистецьку цінність.
З новою піснею Варшавський вирушав у гості до Шолом-Алейхема, де сам виконував новинку. Дочка Шолом-Алейхема Сарра (Ляля) згадувала:
«Ми, діти, стоїмо біля рояля і дивимося йому прямо до рота. Ми з ним — найкращі друзі. Він, Варшавський, вміє також співати півнем, блияти вівцею і нявкати кішкою. Не раз ми шукали кішку під диваном, коли він приходив до нас. Маленька, товстенька, весела, добра людина».
Шолом-Алейхем писав:
«Я просто обійняв його і поцілував. Потім добродушно сказав: „Злодій! Чому ви не друкуєте таких пісень? Якби я не знав, що це ваші власні пісні, я міг би заприсягнутися, що чув їх колись у виконанні моєї мами! Єврейські народні пісні».
До першого збірника увійшло 25 пісень. Передмову до збірки написав Шолом-Алейхем, який не пошкодував для друга щирих слів похвали та захоплення. Пізніше було опубліковано і ноти. Збірка мала великий успіх і згодом неодноразово перевидавалася.
Тоді ж Шолом-Алейхем і Варшавський здійснили спільні поїздки містами та містечками «риси осілості», де кожен виступав зі своїми творами. Збереглася фотографія 1900 року — Шолом-Алейхем та Марк Варшавський на зборах членів гуртка «Бней Ціон» («Сини Сіону») у бердичівській синагозі.
Були в них плани поїздити разом містами далекої Америки. Але, на жаль, цим планам не судилося збутися. Марк Варшавський раптово захворів і помер у Києві 26 листопада 1907 року. До вторинного видання збірки 1914 року в Одесі Шолом-Алейхем написав зворушливу передмову.
У ньому висловлювалася тривожна досада: «На всіх єврейських концертах виступають артисти з піснями Варшавського, але біда в тому, що на афішах та й у самих концертах дуже рідко, а практично ніколи не згадується ім’я їхнього автора… Я не знав, що моє пророцтво продовжиться так далеко, що ці пісні стануть настільки народними і їх співатимуть доти, доки співаються єврейські пісні. А ім’я їхнього автора не всі знатимуть, його ім’я буде забуте, ніби його ніколи не було…»
Поет та перекладач з ідишу на російську Айзік Баргтейл розповідав, що у важкі роки нацистської окупації у гетто Кракова на мелодію пісні «Афн припічик» було написано новий текст. Пісня мала назву «Фун дер арбет» («З роботи»). Вона починалася словами: «Біля воріт гетто вогник горить, дуже суворий контроль». Ця пісня співалася у багатьох гетто Польщі та Литви.
На рідкісних концертах єврейської пісні, дозволених у 1980-х роках у Радянському Союзі, пісні Варшавського: «Аз ді йомтевдіке тег» («Святкові дні»), «Мехутонім гейєн» («Свати йдуть») виконували Нехама Ліфльман і Зіновій Ліфшиц.
Пісню «Афн припічок» («Вогник у печі») Стівен Спілберг використав у своєму знаменитому фільмі «Список Шіндлера» (1993). Пісня «Сльози мірошника» у виконанні Сидора Бєларського звучить у фільмі братів Коен «Серйозна людина». Навіть сьогодні пісні М. Варшавського – у репертуарі «Ідиш джаз» Андрія Макаревича.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
