У будинку Руссова свого часу було помічено зображення найпершого гербу нашого міста. Він офіційно діяв відносно недовго – всього лише три роки. Однак зображення насправді проіснувало набагато довше і періодично використовувалось в архітектурі та декорі Одеси.
Дата 22 квітня 1798 року, що тиражується, як день найвищо затвердженого герба Одеси, повітового міста Херсонської губернії була офіційно відзначена російським гербознавцем П. П. Вінклером у книзі-гербовнику «Герби міст, губерній, областей і посад Російської імперії, внесених до Повного Зібрання законів з 1649 по 1900 рік», виданої 1899 року.
Але, як виявилося, у ХХV томі Повних зборів законів Російської імперії (1798-1799) цей акт не відзначений. Це підтверджено дослідженням одеських істориків «Одеса у повних зборах законів Російської імперії. Довідник-покажчик», виданим у 2006 році. У розділі «Геральдика» серед гербів, затверджених у різні роки, зокрема Херсона, Миколаєва, Катеринославля, Маріуполя та інших міст, герб Одеси не згадано.
Історик Аполлон Олександрович Скальковський у виданій 1837 року книжці «Перше тридцятиліття історії міста Одеси. 1793-1823» цієї дати не згадує. Але саме там опубліковано малюнок першого герба міста, дано опис та зазначено, що «точне його зображення вміщено на великому листку; воно взято з архіву Одеського Міського Комітету (1800-1802) та підписано губернатором Селецьким».
На жаль, багато документів, пов’язаних із гербом, у державному архіві Одеської області втрачено. Це унеможливлює без використання інших джерел документально підтвердити «день здобуття Одесою власного герба», а також знайти його зображення.
Урочистості з нагоди освячення наданого місту герба відбулися у суботу, 1 (14) вересня 1798 року. До участі в них запрошувалися всі громадяни міста і розквартовані там війська, а також чиновники та іноземці, які тимчасово перебували в нещодавно створеному місті.
Надісланий до Одеси герб був копією малюнка з найвищого затвердженого місту герба. Він був «зображений на дошці завбільшки півтора аршина (трохи більше метра, — прим. авт.) позолоченим полем належними фарбами з написанням по чотирьох сторонах російськими, грецькими, італійськими та німецькими літерами — Герб міста Одеси».
Герб уявляв собою щит, по горизонталі розділений на дві половини. У верхній частині, в золотому полі, зображений державний орел, що виникає, у якого над кожною головою по одній малій короні. У середині корон — третя велика корона, над нею четверта, велика, стародавньої форми. На грудях орла під останньою короною мальтійський восьмикутний хрест, у щиті — св. Георгій Побідоносець на білому коні, що вражає списом змія.
У нижній, червленій частині, срібний «якір о чотирьох лапах», що означає, що «уряд головне значення Одеси бачить у мореплаванні та торгівлі». Особливістю герба, що відобразила час правління імператора Павла I, був хрест мальтійський на грудях орла. Після його смерті імператор Олександр I маніфестом від 26 квітня 1801 відновив колишній герб, що діяв до 1796 року. Змінився й герб Одеси.
Наявність, а потім відсутність мальтійських елементів на гербі пояснюється наступними історичними подіями. 1796 року до Санкт-Петербурга з Мальти прибув граф Юлій де Літта, контр-адмірал Російського флоту, кавалер ордена Святого Георгія, нагороджений також золотою шпагою «За хоробрість». Він був лицарем Мальтійського ордену і приїхав, щоб укласти конвенцію про відновлення в Росії Великого пріорства – частини ордену – і йому, як кавалеру Великого хреста, очолити його.
15 серпня граф де Літта та вищі сановники Російської імперії, які на той час стали кавалерами Мальтійського ордену, попросили Павла I прийняти сан Великого магістра Мальтійського ордену. 29 листопада російський імператор прийняв цей сан, і незабаром було опубліковано указ про офіційну установу в Росії ордена Святого Іоанна Єрусалимського. Він увійшов у нагородну систему Російської імперії, за статутом вважався вищою військовою нагородою і ділився на 3 ступеня.
Мальтійський орден мав на території Росії 98 командорств, йому було передано 50 тисяч кріпаків у різних місцях Російської імперії та значні кошти з скарбниці. Столицею ордену було оголошено Санкт-Петербург. Однак успіх і популярність ордена тісно і безпосередньо були пов’язані з особистістю його Великого магістра та з гігантською самодержавною владою, якою він мав. Як тільки закінчилося коротке царювання Павла I, відразу став сходити з політичної сцени Мальтійський орден з його головним символом — орденом Святого Іоанна Єрусалимського. Саме тому зникла мальтійська символіка і з гербу Одеси.
В подальшому зображення першого герба у повсякденному житті Одеси у різні роки використовувалося досить часто. До 1917 року він вживався як територіальна емблема на різноманітних дипломах, атестатах, пам’ятних медалях, значках та ін. Герб був зображений на міському прапорі, з яким віруючі виходили на щорічні хресні ходи, що проводилися в Одесі в день народження міста у друкованій продукції. Однак він був без тієї самої мальтійської символіки. Як бачите на заглавному фото, елементи старого царського герба зберігались і в радянські часи.
Доречі, елементи старого герба є і в діючому на цей момент гербі Одеси – це чотирилапий якір. Втім, скоро і цей герб буде змінено, і колишнє російське імперське минуле відійде остаточно до історичних архівів. Тим більше, що навіть російські класики про росіян висловлювались, м’яко кажучи, неоднозначно, прочитати про це можете тут.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
