У будинку Руссова свого часу було помічено зображення найпершого гербу нашого міста. Він офіційно діяв відносно недовго – всього лише три роки. Однак зображення насправді проіснувало набагато довше і періодично використовувалось в архітектурі та декорі Одеси.
Дата 22 квітня 1798 року, що тиражується, як день найвищо затвердженого герба Одеси, повітового міста Херсонської губернії була офіційно відзначена російським гербознавцем П. П. Вінклером у книзі-гербовнику «Герби міст, губерній, областей і посад Російської імперії, внесених до Повного Зібрання законів з 1649 по 1900 рік», виданої 1899 року.
Але, як виявилося, у ХХV томі Повних зборів законів Російської імперії (1798-1799) цей акт не відзначений. Це підтверджено дослідженням одеських істориків «Одеса у повних зборах законів Російської імперії. Довідник-покажчик», виданим у 2006 році. У розділі «Геральдика» серед гербів, затверджених у різні роки, зокрема Херсона, Миколаєва, Катеринославля, Маріуполя та інших міст, герб Одеси не згадано.
Історик Аполлон Олександрович Скальковський у виданій 1837 року книжці «Перше тридцятиліття історії міста Одеси. 1793-1823» цієї дати не згадує. Але саме там опубліковано малюнок першого герба міста, дано опис та зазначено, що «точне його зображення вміщено на великому листку; воно взято з архіву Одеського Міського Комітету (1800-1802) та підписано губернатором Селецьким».
На жаль, багато документів, пов’язаних із гербом, у державному архіві Одеської області втрачено. Це унеможливлює без використання інших джерел документально підтвердити «день здобуття Одесою власного герба», а також знайти його зображення.
Урочистості з нагоди освячення наданого місту герба відбулися у суботу, 1 (14) вересня 1798 року. До участі в них запрошувалися всі громадяни міста і розквартовані там війська, а також чиновники та іноземці, які тимчасово перебували в нещодавно створеному місті.
Надісланий до Одеси герб був копією малюнка з найвищого затвердженого місту герба. Він був «зображений на дошці завбільшки півтора аршина (трохи більше метра, — прим. авт.) позолоченим полем належними фарбами з написанням по чотирьох сторонах російськими, грецькими, італійськими та німецькими літерами — Герб міста Одеси».
Герб уявляв собою щит, по горизонталі розділений на дві половини. У верхній частині, в золотому полі, зображений державний орел, що виникає, у якого над кожною головою по одній малій короні. У середині корон — третя велика корона, над нею четверта, велика, стародавньої форми. На грудях орла під останньою короною мальтійський восьмикутний хрест, у щиті — св. Георгій Побідоносець на білому коні, що вражає списом змія.
У нижній, червленій частині, срібний «якір о чотирьох лапах», що означає, що «уряд головне значення Одеси бачить у мореплаванні та торгівлі». Особливістю герба, що відобразила час правління імператора Павла I, був хрест мальтійський на грудях орла. Після його смерті імператор Олександр I маніфестом від 26 квітня 1801 відновив колишній герб, що діяв до 1796 року. Змінився й герб Одеси.
Наявність, а потім відсутність мальтійських елементів на гербі пояснюється наступними історичними подіями. 1796 року до Санкт-Петербурга з Мальти прибув граф Юлій де Літта, контр-адмірал Російського флоту, кавалер ордена Святого Георгія, нагороджений також золотою шпагою «За хоробрість». Він був лицарем Мальтійського ордену і приїхав, щоб укласти конвенцію про відновлення в Росії Великого пріорства – частини ордену – і йому, як кавалеру Великого хреста, очолити його.
15 серпня граф де Літта та вищі сановники Російської імперії, які на той час стали кавалерами Мальтійського ордену, попросили Павла I прийняти сан Великого магістра Мальтійського ордену. 29 листопада російський імператор прийняв цей сан, і незабаром було опубліковано указ про офіційну установу в Росії ордена Святого Іоанна Єрусалимського. Він увійшов у нагородну систему Російської імперії, за статутом вважався вищою військовою нагородою і ділився на 3 ступеня.
Мальтійський орден мав на території Росії 98 командорств, йому було передано 50 тисяч кріпаків у різних місцях Російської імперії та значні кошти з скарбниці. Столицею ордену було оголошено Санкт-Петербург. Однак успіх і популярність ордена тісно і безпосередньо були пов’язані з особистістю його Великого магістра та з гігантською самодержавною владою, якою він мав. Як тільки закінчилося коротке царювання Павла I, відразу став сходити з політичної сцени Мальтійський орден з його головним символом — орденом Святого Іоанна Єрусалимського. Саме тому зникла мальтійська символіка і з гербу Одеси.
В подальшому зображення першого герба у повсякденному житті Одеси у різні роки використовувалося досить часто. До 1917 року він вживався як територіальна емблема на різноманітних дипломах, атестатах, пам’ятних медалях, значках та ін. Герб був зображений на міському прапорі, з яким віруючі виходили на щорічні хресні ходи, що проводилися в Одесі в день народження міста у друкованій продукції. Однак він був без тієї самої мальтійської символіки. Як бачите на заглавному фото, елементи старого царського герба зберігались і в радянські часи.
Доречі, елементи старого герба є і в діючому на цей момент гербі Одеси – це чотирилапий якір. Втім, скоро і цей герб буде змінено, і колишнє російське імперське минуле відійде остаточно до історичних архівів. Тим більше, що навіть російські класики про росіян висловлювались, м’яко кажучи, неоднозначно, прочитати про це можете тут.