Коли ми говоримо про Олександра Довженка, перед очима одразу постають кадри його безсмертних фільмів – «Земля», «Арсенал», «Щорс». Цей чоловік, якого справедливо називають основоположником українського кінематографа, залишив по собі не лише кінематографічну спадщину, а й глибокий слід у культурному житті України.
Але чи багато хто знає, що значну роль у становленні Довженка як митця відіграла саме Одеса? Сьогодні ми спробуємо простежити цей зв’язок, спираючись на історичні свідчення та розповіді тих, хто досліджував життя великого режисера.
Усе почалося в далекому 1926 році, коли Довженко, ще невідомий широкому загалу, але вже сповнений амбіцій, прибув до Одеси. На той час йому було трохи за 30, за плечима – учительська освіта, участь у буремних подіях Української революції та перші спроби знайти себе у мистецтві, зокрема як художник.
Одеса зустріла його не лише як порт і культурний центр, а й як місце, де зароджувалася нова сторінка українського кіно. Адже наше місто було одним з піонерів кіноіндустрії в Україні. Саме тут, на Одеській кіностудії, Довженко отримав шанс реалізувати свої ідеї, які згодом зробили його легендою. Доречі, теорії про те, що в Одесу Довженка привела хвороба дружини, не мають під собою жодних підстав, ба більше – вона в той час взагалі жила в Криму.
Приїхав він сюди на запрошення Павла Нечеси, що очолював кінофабрику. Першим фільмом, який Довженко створив в Одесі, стала комедія «Вася-реформатор» (1926). Ця стрічка, на жаль, не збереглася до наших днів, але про неї згадують як про важливий етап у творчій еволюції режисера, адже він був і першим сценаристом цього фільму. Фільм був легким, гумористичним і орієнтованим на широку аудиторію, що відповідало тогочасним запитам ВУФКУ на доступне кіно для мас.
Сам Довженко згадував про події так: «Я три години спостерігав, і зйомка мені здалася дурною. Я уявив, що я гарний режисер. Та як було дати мені постановку, якщо я апарата не бачив. І я взяв апарат».
Перші самостійні фільми Довженка в Одесі
Того ж року Довженко самостійно зняв свій перший повноцінний режисерський фільм – короткометражну комедію «Ягідка кохання». Ця стрічка, на відміну від «Васі-реформатора», збереглася і є цінним свідченням ранньої творчості митця. У центрі сюжету – перукар Жан Ковбасюк, який намагається позбутися небажаної дитини, що з’являється в його житті, але зрештою комічним шляхом все налагоджується на краще.
Фільм триває лише 26 хвилин і має простий, але динамічний сюжет. Зйомки відбувалися в Одесі, і хоча конкретні локації не задокументовані, дослідники припускають, що Довженко використовував міське середовище – зокрема, одеські дворики та вулички, хоча більшість зйомок скоріш за все були павільйонними. «Ягідка кохання» демонструє перші спроби Довженка працювати з візуальною мовою кіно, хоча сам режисер згодом називав цей фільм «несерйозним» і вважав його лише розминкою перед більшими проєктами.
У 1927 році Довженко працював над своїм третім фільмом – «Сумка дипкур’єра», який також знімався на Одеській кіностудії. Ця стрічка була пригодницькою драмою про радянського дипкур’єра, який перевозить важливі документи через море, долаючи небезпеки. Довженко виступив тут виключно як режисер, а сценарій написали Борис Шаранський та Георгій Крюков.
Зйомки частково проходили в Одесі, зокрема в порту, що додавало фільму реалістичності. На відміну від попередніх комедій, «Сумка дипкур’єра» мала більш серйозний тон і стала кроком до складніших тем, які Довженко розвинув у пізніших роботах. Фільм частково зберігся і доступний для перегляду, що дозволяє оцінити, як Одеса (будучи портовим містом) в деякій мірі вплинула на візуальний стиль стрічки.
Одеський період став для Довженка трампліном до його майбутніх шедеврів – «Звенигори» (1928), «Арсеналу» (1929) і «Землі» (1930). Після 1927 року він залишив Одесу, переїхавши до Києва, а згодом і до Москви, але досвід, отриманий на Одеській кіностудії, залишився з ним назавжди. Як зазначають кінознавці, саме в Одесі Довженко почав формувати свій унікальний стиль – поєднання ліризму, народних мотивів і кінематографічної виразності.
Таким чином, Одеса стала для Довженка не лише місцем дебюту, а й лабораторією, де він відточував свій талант. Три фільми – «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» та «Сумка дипкур’єра» – це перші кроки великого майстра, зроблені на одеській землі, яка дала йому натхнення й віру в себе. Таким чином, Одеса підтверджує і в цьому випадку свій статус справжньої кузні українського кінематографу, адже перші фільми у нас знімали більше ста років тому.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
