Олександр Довженко та Одеса: що пов’язує великого режисера з нашим містом

Коли ми говоримо про Олександра Довженка, перед очима одразу постають кадри його безсмертних та найзнаменитіших фільмів – «Земля», «Арсенал», «Щорс». Цей чоловік, якого справедливо називають основоположником українського кінематографа, залишив по собі не лише кінематографічну спадщину, а й глибокий слід у культурному житті України.

Але чи багато хто знає, що значну роль у становленні Довженка як митця відіграла саме Одеса? Сьогодні ми спробуємо простежити цей зв’язок, спираючись на історичні свідчення та розповіді тих, хто досліджував життя великого режисера або навіть зустрічав його особисто в час перебування того в Одесі.

Приїзд Довженка в Одесу

Усе почалося в далекому 1926 році, коли Довженко, ще невідомий широкому загалу, але вже сповнений амбіцій, прибув до Одеси. На той час йому було трохи за 30, за плечима – учительська освіта, потім вчителювання та участь у буремних подіях Української революції (на боці національного спротиву) та перші спроби знайти себе у мистецтві, зокрема як художник у Харкові. Саме з Харкова він і перехав до Одеси, доречі.

Одеса зустріла його не лише як порт і культурний центр, а й як місце, де зароджувалася нова сторінка українського кіно. Адже наше місто було одним з піонерів кіноіндустрії в Україні. Саме тут, на Одеській кіностудії, Довженко отримав шанс реалізувати свої ідеї, які згодом зробили його легендою. Доречі, теорії про те, що в Одесу Довженка привела хвороба дружини, не мають під собою жодних підстав, ба більше – вона в той час взагалі жила в Криму.

Перший фільм як режисера

Приїхав він сюди на запрошення Павла Нечеси, що очолював тутешню кінофабрику. Першим фільмом, який Довженко створив в Одесі, стала комедія «Вася-реформатор» (1926). Ця стрічка, на жаль, не збереглася до наших днів, але про неї згадують як про важливий етап у творчій еволюції режисера, адже він був і першим сценаристом цього фільму. Фільм був легким, гумористичним і орієнтованим на широку аудиторію, що відповідало тогочасним запитам ВУФКУ на доступне кіно для масового глядача. Сюжет можна згадати за текстом самого Довженка.

Сам Довженко згадував про події так: «Я три години спостерігав, і зйомка мені здалася дурною. Я уявив, що я гарний режисер. Та як було дати мені постановку, якщо я апарата не бачив. І я взяв апарат».

Перші самостійні фільми Довженка в Одесі

Того ж року Довженко самостійно зняв свій перший повноцінний фільм вже як одноосібний режисер – короткометражну комедію «Ягідка кохання». Ця стрічка, на відміну від «Васі-реформатора», збереглася і є цінним свідченням ранньої творчості митця. У центрі сюжету – перукар Жан Ковбасюк, який намагається позбутися небажаної дитини, що раптово з’являється в його житті, але зрештою комічним шляхом все таки налагоджується на краще.

Фільм триває лише 26 хвилин і має простий, але динамічний сюжет. Зйомки відбувалися в Одесі, і хоча конкретні локації не задокументовані, дослідники припускають, що Довженко використовував міське середовище – зокрема, одеські дворики та вулички, хоча більшість зйомок скоріш за все були павільйонними. «Ягідка кохання» демонструє перші спроби Довженка працювати з візуальною мовою кіно, хоча сам режисер згодом називав цю стрічку «несерйозною» і вважав його лише розминкою перед майбутніми та більшими проєктами.

У 1927 році Довженко вже працював над своїм третім фільмом – «Сумка дипкур’єра», який також знімався на Одеській кіностудії. Ця стрічка була пригодницькою драмою про радянського дипкур’єра, який перевозить важливі документи через море, долаючи різноманітні негаразди та небезпеки. Довженко виступив тут виключно як режисер, а сценарій написали Борис Шаранський та Георгій Крюков.

Зйомки частково проходили в Одесі, зокрема в порту, що додавало фільму реалістичності. На відміну від попередніх комедій, «Сумка дипкур’єра» мала більш серйозний тон і стала кроком до складніших тем, які Довженко розвивав у пізніших кінофільмах. Фільм частково зберігся і доступний для перегляду, що дозволяє оцінити, як Одеса (будучи портовим містом) в деякій мірі вплинула на візуальний стиль стрічки та її спрямованість.

Від’їзд з Одеси та значення цього етапу

Одеський період став для Довженка трампліном до його майбутніх шедеврів – «Звенигори» (1928), «Арсеналу» (1929) і «Землі» (1930). Після 1927 року він залишив Одесу, переїхавши до Києва, а згодом і до Москви, але досвід, отриманий на Одеській кіностудії, залишився з ним назавжди. Як зазначають кінознавці та кінокритики, саме в Одесі Довженко почав формувати свій унікальний стиль – поєднання ліричних мотивів, народних якостей та особливостей і кінематографічної виразності.

Таким чином, Одеса стала для Довженка не лише місцем дебюту, а й такою собі своєрідною лабораторією, де він відточував свій талант. Три фільми – «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» та «Сумка дипкур’єра» – це перші кроки великого майстра, зроблені на одеській землі, яка дала йому натхнення й віру в себе. Таким чином, Одеса підтверджує і в цьому випадку свій статус справжньої кузні українського кінематографу, адже перші фільми у нас знімали більше ста років тому.