Суспільство “Просвіта” в Одесі: діяльність на зламі епох

Після виходу царського Маніфесту від 17 жовтня 1905 року в якому було скасовано заборону на українське друковане слово та надано право українцям гуртуватись, за прикладом Галичини, українці на підросійській Україні почали створювати культурно-освітні товариства — «Просвіти». Першим серед Наддніпрянських культурно-освітніх товариств утворилася «Просвіта» в Одесі.

Створення «Просвіти»

Вже 30 жовтня 1905 року на квартирі лікаря І. М. Луценка (вулиця Херсонська, 52) зібрались члени одеської «Громади», яка тут діяла ще з 70-х років XIX ст., і затвердили статут товариства. Звичайно, через революційні події та небажання властей, реєстрація «Українського товариства «Просвіта» в Одесі затяглася до 25 листопада 1905 року. Це сталося після організованого просвітянами 23 листопада першого українського багатотисячного мітингу в Одесі. Серед організаторів заходу і промовців мітингу були і професори університету.

Вагомий внесок у плідну діяльність «Просвіти» в Одесі зробили викладачі й студенти Новоросійського університету. Серед засновників товариства був І. М. Бондаренко — завідуючий історико-філологічним кабінетом університету. Часто реферати, які були прочитані науковцями в «Просвіті» обговорювались в історико-філологічному кабінеті, або на їх основі друкувалися книги. І. М. Бондаренко був одним з найактивніших просвітян. Він автор низки книг («Велике повстання англійського народу», художніх творів під назвою «Дніпром» та інших. Його книга «Про Гарібальді, борця за волю італійського народу» (Одеса, 1908) була відразу ж конфіскована поліцією.

А відомий книговидавець і просвітянин в Одесі Ю. І. Фесенко був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що розпочав друк книги раніше дозволеного цензурою терміну, чим сприяв розходженню 250-ти екземплярів цієї книги. Плідно працювала з «Просвітою» дружина І. М. Бондаренка, також талановита письменниця та історик К. О. Бондаренко.

Подальше функціонування

Активна робота просвітян на ниві українського відродження привернула до себе увагу широких верств населення міста. 3 часом одеська «Просвіта» стає найчисленнішою серед українських товариств на підросійській Україні. На перше січня 1908 року в ній нараховувалось 532 члени. У «Просвіті» регулярно проводились вечори, присвячені відомим діячам культури, письменникам, найважливішим подіям в українській історії. Зачитувались і обговорювались реферати,
ставились спектаклі, готували відкриття першої української школи в місті.

Просвітяни розпочали видання перших українських газет в Одесі: «Народное дело» (матеріали в основному українською мовою) і «Народня справа» під редакцією І. М. Луценка, які поліція відразу ж закривала за їх революційне та національно-визвольне спрямування;’і газету «Вісті» під редакцією Л. М. Шелухіної. Часто на вечорах «Просвіти» виступав з рефератами І. А. Лінниченко— учень В. Б. Антоновича. Коли помер В. Б. Антонович — визначний вчений і патріот, який тісно співпрацював з одеськими громадівцями на протязі десятиліть, тоді, в 1908 році одеська «Просвіта» влаштувала вечір пам’яті відомого вченого.

Молодь у «Просвіті»

Надзвичайно активними поборниками українського становлення були студенти університету. Багато студентів вступило до української «Просвіти». Студенти вимагали відкриття українознавчих’ кафедр в університеті та введення української мови в навчальний процес. В університеті часто відбувалися мітинги, різні зібрання студентів, де луйали промови за соціальне й національне визволення.

В грудні 1905 року Рада професорів університету розглянула заяви студентів – українців і ухвалила постанову про відкриття нових кафедр: по історії України, історії української літератури, української мови, права українського народу. У постанові було зазначено, що на тих кафедрах, коли більша частина слухачів-студентів будуть українці, лекції повинні виголошуватись на українській мові. Звичайно, ця добра ухвала науковців університету не могла бути дозволена чиновниками, і кафедр и українознавства не були відкриті.

Одним з найбільших активістів був Михайло Слабченко. Він розгорнув діяльність щодо відкритті при «Просвіті» наукової секції. І її таки вдалося створити, там повинні були читати лекції студенти та викладачі університету. Але передчасне закриття «Просвіти» в Одесі 28 листопада 1909 року перекреслило, всі плани і не дало широко розгорнути роботу.

Одеська «Просвіта» мала значні здобутки у пробудженні національної самосвідомості серед студентської молоді, без огляду на національне походження. Після закриття одеської «Просвіти» просвітяни не впали духом, а об’єдналися в «Одеський Український Клуб». Цей колектив з 1910 року продовжував наполегливу роботу по відродженню українства. І ядром цієї організації продовжувала бути передова інтелігенція міста, особливо його університету.